Історія Алли Ярмолюк із Затишного, власниці притулку для тварин, дивовижна, а доля деяких її підопічних схожа на казку із щасливим кінцем.
У зв’язку із трагічними подіями, у серпні в Ревному 4 домашні улюбленці раптово стали безпритульними. Вони потрапили під опіку Гірської сільської ради відповідно до Програми. Тварин направили до Бориспільської ветеринарної клініки «Зооветцентр» для обстеження і перетримки та паралельно шукали для них нових господарів. Власниця притулку для собак «Мала дзиґа» у Затишному Алла Ярмолюк неодноразово допомагала сільській раді, відгукнулась і цього разу. Ердельтер’єри Айк (10р), Ресі (10р), Заїр (13р) та йорк Шарлота (12р) потрапили у її притулок. Але не надовго: за допомогою Алли, в Айка вже є нова родина у Києві, для Ресі та Заїра оформляють документи – вони поїдуть до Швеції. Доля маленької Шарлоти зараз вирішується, адже залишитись у притулку серед великих собак вона не може.
А починалося усе 15 років тому у Бортничах, коли Алла придбала ділянку, щоб вирощувати квіти і доглядати за ними. Та склалося трохи інакше: щира й добра жінка не могла пройти повз біду чотирилапих, які виявились нікому не потрібними та залишилися наодинці з бідою. Їх ставало дедалі більше, а згодом з’явились ще й коні. Алла усе життя займається з кіньми, знає про них усе, а вони займають велику частину її серця. Так сталось, що Алла стала рятівницею для знесилених і хворих коней, яких забрала прямо з бійні. Виходила, доглянула і знайшла нових господарів. Відтоді у її притулку другий шанс отримали десятки коників.
До Затишного притулок переїхав 10 років тому, і відтоді «Мала дзиґа» осіла там. Дівоче прізвище Алли – Дзигунська, а близькі в дитинстві лагідно називали дівчинку «малою дзиґою», бо була страшенно непосидюча і завзята. Так це лагідне та дуже рідне прізвисько стало назвою місцю, якому судилось бути домом для сотень тварин. Через війну притулок переживає не найкращі часи – зараз там знаходиться до 100 собак великих порід та 5 коней, а раніше тварин було вдвічі більше.
Більше 20 собак з Херсонської області. Після підриву Каховської ГЕС люди були безпорадні, а тварини – тим більше.
«Мені 60 років. Роки беруть своє, сили вже не ті, і я не можу забрати усіх тварин. Тут собаки великих порід. Вони дорослі, кожна із своїми звичками, характером і пережитою втратою чи зрадою господарів. Кожна потребує особливого підходу і відповідальності. Не всі це розуміють, коли приходять до нас за твариною», – говорить Алла і додає, що іноді змушена відмовляти людям, які приїжджають до притулку. Говорить, що буває і протилежна ситуація: коли собаку забирають, а потім повертають назад, саме по причині норову і характеру тварини, а також нерозуміння нових господарів, які з різних причин не можуть знайти спільної мови з чотирилапим.
«Слава Богу, я не одна! Є багато друзів, знайомих, організацій, які мені допомагають як фінансово, так і кормами для тварин. Є міжнародний благодійний фонд «Нова Україна», вони оплачують стерилізацію тварин, щеплення для них, необхідний догляд у лікарні за потреби, допомагають з харчуванням», – розповідає Алла, – «не знаю, що б я без них робила…»
Власниця веде сторінку у Фейсбук, де ділиться історіями та світлинами підопічних. З допомогою соцмереж знаходить нові родини для своїх собак і коней, а також допомогу від небайдужих людей з України та інших країн.
Життя людей і тварин – однаково цінні, а захист слабких – справа сильних.
Якщо захочете допомогти, то ось посилання на сторінку Алли:
https://www.facebook.com/profile.php?id=100054766731375
Фото із сторінки у Фейсбук Алли Ярмолюк
