Skip to content
1

Серце віддаю дітям. Наталія Литвиненко.

02.10.2021

Наталія Миколаївна Литвиненко, народилася 3 березня 1956 року в селі Браниця Бобровицького району Чернігівської області. Закінчила професійно-технічне училище Чернігова і два роки працювала закрійником одягу в тамтешньому будинку одягу. Але це було не для неї. Дуже любила малесеньких дітлахів і відчувала, що її покликання у їх вихованні.

В 1979 році з чоловіком і донечкою переїхала до Ревного і прийшла в «Барвінок». Працювала і навчалась в Богуславському педагогічному училищі. У професії вихователя знайшла себе.

Частину величезної доброти, усю теплоту лагідного, щирого та материнського серця отримав кожен з вихованців, адже Наталія Миколаївна особлива. Вона 37 років повністю присвятила себе дітям, чим неймовірно пишається. Безмежна любов до діток переповнює її й сьогодні.

Вихователь тонко володіє знаннями теоретичних основ дошкільної педагогіки та дитячої психології, ділиться цим зі  своїми колегами. Мабуть, немає жодної статті будь-якого періодичного спеціалізованого видання, яку б не опрацювала педагог та не використала у своїй роботі з дітьми.

Вона впевнено розвивала творчі здібності малечі, творчо та креативно створювала середовище для всебічного розвитку діток.

Наталія Миколаївна щоразу по-новому відкривала для малят унікальний і багатогранний світ для творіння прекрасного. Щодня дошкільнята  поверталися додому з поробками, малюнками, аплікаціями, конструюванням чи виробами, які творили власними рученятами під турботливим керівництвом цієї особливої педагогині.

Незрівнянні виставки вихованців та вихователя  зачаровували, захоплювали  відвідувачів, адже в них була не лише техніка у різних стилях, а й любов та тонкий, особливий підхід до кожної роботи. Діти володіли мистецтвом, як одним із улюблених видів діяльності.

“Вона, як мама. Вона, не як всі. Вона особлива”,- висловлювалися діти про скромну  спокійну, справедливу та добродушну пані Наталію.

Наталію Миколаївну шанують та поважають батьки дітей, яких вона виховувала і вихованці, які вже стали дорослими. ЇЇ поважають і цінують односельців. Вихователь вже на пенсії, але душею з колегами та дітками.