Кодекс законів про працю України (далі – КЗпП України) містить окрему
главу, яка регламентує права неповнолітніх у трудових правовідносинах та їх
особливості.
Статтею 187 КЗпП України встановлено, що неповнолітні, тобто особи, що
не досягли вісімнадцяти років, у трудових правовідносинах прирівнюються у
правах до повнолітніх, а в галузі охорони праці, робочого часу, відпусток та
деяких інших умов праці користуються пільгами, встановленими
законодавством України.
Не допускається прийняття на роботу осіб молодше 16 років.
За згодою одного із батьків або особи, що його замінює, можуть, як
виняток, прийматись на роботу особи, які досягли 15 років.
Для підготовки молоді до продуктивної праці допускається прийняття на
роботу здобувачів освіти закладів загальної середньої, професійної
(професійно-технічної), фахової передвищої чи вищої освіти, які здобувають у
будь-якій формі початкову, базову середню чи профільну середню освіту для
виконання легкої роботи, що не завдає шкоди здоров’ю і не порушує процесу
навчання, у вільний від навчання час по досягненні ними чотирнадцятирічного
віку за згодою одного з батьків або особи, що його замінює.
На кожному підприємстві, в установі, організації має вестися спеціальний
облік працівників, які не досягли вісімнадцяти років, із зазначенням дати їх
народження.
Забороняється застосування праці осіб молодше вісімнадцяти років на
важких роботах і на роботах з шкідливими або небезпечними умовами праці, а
також на підземних роботах.
Забороняється також залучати осіб молодше вісімнадцяти років до
підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них
граничні норми.
Перелік важких робіт і робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці,
а також граничні норми підіймання і переміщення важких речей особами
молодше вісімнадцяти років затверджуються центральним органом виконавчої
влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони
здоров’я, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що
забезпечує формування державної політики у сфері охорони праці.
Неповнолітніх працівників не мають права залучати до надурочних робіт,
підіймання і переміщення предметів, маса яких перевищує встановлені
граничні норми ваги (наказ Міністерства охорони здоров’я України від
22.03.1996 No 59 «Про затвердження граничних норм підіймання і переміщення
важких речей неповнолітніми»).
Зокрема, до роботи, що потребує підіймання та переміщення важких речей,
допускаються підлітки, які не мають медичних протипоказань, що засвідчено
відповідним лікарським свідоцтвом. До тривалої роботи по підійманню та
переміщенню важких речей підлітки до 15 років не допускаються.
Роботодавець повинен забезпечити обов’язкове проходження працюючими у
нього підлітками попереднього та наступних періодичних медичних оглядів.
Загальна тривалість робочого часу підлітків не повинна перевищувати
24 год. на тиждень для підлітків 14–15 років та 36 год. – для підлітків
16 – 17 років. Обов’язковим повинен бути рівномірний розподіл тижневого
робочого часу за днями п’яти – або шестиденного робочого тижня. Робота
підлітків з вантажами не повинна становити більше 1/3 робочого часу.
При цьому застосовуються наступні обмеження щодо ваги вантажу:
– при короткочасній роботі для юнаків та дівчаток з:
14 років – 5 та 2,5 кг відповідно,
15 років – 12 та 6 кг відповідно,
16 років – 14 та 7 кг відповідно,
17 років – 16 та 8 кг відповідно;
– при тривалій роботі для юнаків та дівчаток з:
15 років – 8,4 та 4,2 кг відповідно,
16 років – 11,2 та 5,6 кг відповідно,
17 років – 12,6 та 6,3 кг відповідно.
Тривалість робочого часу учнів, які працюють протягом навчального року
у вільний від навчання час, не може перевищувати половини максимальної
тривалості робочого часу для осіб відповідного віку (п. 1 частина перша
ст. 51 КЗпП України).
Неповнолітні працівники мають право:
– на скорочену тривалість робочого часу (ст. 193 КЗпП України):
– у віці 16 – 18 років – 36 годин на тиждень;
–у віці 15 – 16 років (для учнів віком 14 – 15, які працюють у період
канікул) – 24 години на тиждень (ст. 51 КЗпП України);
– на виплату заробітної плати за скороченої тривалості щоденної роботи в
такому самому розмірі, як працівникам відповідної категорії за повної
тривалості щоденної роботи (ст. 194 КЗпП України);
– щорічні відпустки працівникам віком до 18 років надаються у зручний для
них час.
Щорічні відпустки працівникам віком до 18 років повної тривалості у
перший рік роботи надаються за їх заявою до настання шестимісячного терміну
безперервної роботи на даному підприємстві, в установі, організації
(ст. 195 КЗпП України).
Щорічна відпустка для неповнолітніх встановлена тривалістю
31 календарний день (частина друга ст. 75 КЗпП України; частина восьма
ст. 6 Закону «Про відпустки»).
Однак, право неповнолітніх на використання відпустки в зручний для них
час аж ніяк не означає, що неповнолітні вправі в будь-який час зажадати від
власника надання відпустки. Право на використання відпустки в зручний час
означає, що при складанні графіків надання відпусток власник і виборний орган
первинної профспілкової організації зобов’язані запитати побажання
працівника щодо часу надання відпустки і відобразити це побажання у графіку
відпусток. Конкретна дата початку відпустки повинна визначатися відповідно
до частини п’ятої ст. 79 КЗпП, частини десятої ст. 10 Закону «Про відпустки»,
про що неповнолітній працівник повинен бути повідомлений власником не
пізніше ніж за два тижні до початку відпустки.
За перший рік роботи відпустка неповнолітньому повинна бути надана за
його заявою до настання шестимісячного терміну безперервної роботи на
даному підприємстві. При цьому надається відпустка повної тривалості (а не
пропорційно відпрацьованому часу).
Оплата праці учнів загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних і середніх
спеціальних навчальних закладів, які працюють у вільний від навчання час,
провадиться пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку.
Підприємства можуть встановлювати учням доплати до заробітної плати.
