Дискримінація часто проявляється не у відкритій формі, а через бар’єри, які обмежують доступ людей до прав, послуг і можливостей. Йдеться про ситуації, коли через стан здоров’я, вік, стать або соціальний статус людина не може реалізувати свої права на рівні з іншими.
Фізичні бар’єри. Виникають тоді, коли будівлі та простір не пристосовані для всіх. Відсутність пандусів, ліфтів, широких дверей унеможливлює доступ для маломобільних людей.
Інформаційні бар’єри. Пов’язані з подачею інформації у складному або недоступному форматі: дрібний шрифт, складна мова, відсутність адаптованих матеріалів (аудіо, субтитри, спрощені тексти).
Цифрові бар’єри. З’являються, коли сайти та онлайн-сервіси не адаптовані для людей з порушеннями зору чи моторики: незручна навігація, відсутність сумісності з екранними зчитувачами.
Освітні бар’єри. Виникають через відсутність інклюзивних умов у навчанні: перекладу жестовою мовою, індивідуального супроводу, адаптованих програм.
Економічні бар’єри. Проявляються у нерівному доступі до працевлаштування та фінансових можливостей. Відмова у роботі або відсутність адаптованих умов є формою дискримінації.
Суспільно-громадянські бар’єри. Це обмеження участі у прийнятті рішень та громадському житті, коли думка окремих груп не враховується.
Бар’єри мають системний характер і призводять до виключення частини людей із суспільного життя. З огляду на сучасні виклики, зокрема наслідки війни, кількість людей, які потребують доступного середовища, зростає.
Безбар’єрність — це необхідна умова розвитку громади. Вона передбачає створення рівного доступу до всіх сфер життя для кожної людини.
