У розпорядженні Гірської сільської ради знаходяться два листи, які наш односелець Костянтин Радченко писав зі Східного робітничого табору «Stahnsdorf 2», розташованого біля міста Тельтов (нім. Teltow), поблизу Берліна. У своїх листах, адресованих батькам, братам, сестрам і небожатам (племінникам Каті, Андрію і Ліді), він повідомляє, як живеться в Германії. Так, дізнаємось, що він працював чорноробом на станку, а потім пішов навчатись на слюсаря. Якщо заробляв 30 дойчмарок за місяць, то після навчання зароблятиме 100. Годують, пише, добре: «Утром сичас суп і хліб, у в обіди на заводі харош обід. На заводі то що німецьким ученікам, те й нам».
Дата: 27. 03.1943 рік, штамп від 29. 03.1943 року
Лист пущен 27/ІІІ 1943 р.
Добрий день ілі вечор мої дорогиї родниї Папаша, мамаша, братікі і сестричкі, і небожата, і все родниї. Я вас повідомляю з тим, що я получив вашу откритку, котору ви писали 23/ІІІ. І очень брагадарю за вашу звістку, що ви пока живи, здорови. Тепер я вам пропишу, що вас інтересує. Вас інтересує те, що в мене нема. Папаша, мамаша я хоть вам і напишу, то нечого не получиться. Нема у мене перше ботінок, споднього біля верхніх сорочок, штанив тоже пошті що нема. Нечого, голий-неголий, одітий-неодітий, но все ж таки пока не голий. Тепер я вам вишлю свою хвотокарточку за цією откриткою, можна дожидать. На цьому кінчаю писать; написав би що, то нема де. Пока, досвіданія папаша, мамаша, братікі і сестричкі, і небожатка Катя, Андруша і Ліда, Пока.
Дата: 10. 05.1943 рік, штамп від 05. 06.1943 року
Шлю дві откритки: одну від Соні і до Андруши, а другу вам.
Лист пущен 10/V 43 року.
Добрий день или вечор мої родниї папаша, мамаш, братя, сьостри й небожата, і все родние. Я вам поперш пропишу нащот свого життя в Германії. Папаша, мамаша, братя, сьостри я зараз живу в Германії. Живу харашо. Я зараз не роблю на станках, а перевели на другу роботу. Не така робота, а для мене хароша буде. То я робив на станках чорноробочим, а зараз я учуся на слесара. Так що, як дасть бог, виучуся, то буде кусок лишнього хліба. Правда, робив на станках, то я получав до 30 марок за дві неділі, а зараз за дві неділі 2 марки. А почаму так, потому що я робив в державу частини, а зараз я учуся. Так що нема за що нам платить марки. Кажуть, як виучися, то тоді буду получать 100 марок за місяць, ну а нащот харчив харашо. Утром сичас суп і хліб, у в обіди на заводі харош обід. На заводі то що німецьким ученікам, те й нам. На цьому я кінчаю писать. Написав би больше, то нема де. Тепер я вас прошу, щоб ви написали про все своє життя. Пока, досвіданія папаша, мамаша, братя, сьостри і небожата. Передавайте усім мій низенький сердечний привет і пока.
