Найбільше листів збереглось від Марії Момот, які вона адресувала батьку, матері, сестрам Галі, Олі та брату Гриші із селища Пабст, що в муніципалітеті Кюрнах (нижній франконський район Вюрцбурга в Баварії). В розпорядженні Гірської сільської ради знаходиться 18 листів. Усі вони пронизані сумом за домівкою, за родиною, за рідним хутором. Із них дізнаємось про те, що разом із нею на господаря працюють ще дівчата з Хутор-Гори – Надя, Віра, Галя Гомола, Ніна Мунько і не тільки. Разом із ними була ще Дуня (можливо Судомора), але її перевели в інше місце. Пише, що до них у гості заїжджає Марія Нога. Про господарів пише, що ті видають їм взуття або матерію, з якої дівчата шиють собі одяг. Розповідає, що переписується з Іваном Гомолою та Михайлом Гончаренко, теж односельцями.
Дата: 04.01.1943 рік, штамп від 07.01.1943 року
Мої дорогі! Шлю вам свій палкий дочеринський і сестринський прівіт. Поздоровляю вас із новим 1943 роком і бажаю в цьому році вам щастя, щастя і щастя. Я вашого листа одержала 2/І у суботу, яки ти, таточку, писав не доберу чи 18 чи [дата не розбірливо], за яке вам дуже й дуже дякую. Але правда новості там не дуже важні. В цей день я одержала листа Галеного і від дядька Гр. За листи я б вас просила, якщо можна писать, то пишіть, бо нам не можна, крім оцих карток. Прочитавши письмо я таки сіла та й зажурилася та все зза отієї посилки, що ви затратилися, та тепер по одиночки повисилаєте, то воно не подоходить та й так. Це ви дуже не вірно зробили, що послали по одиночки. Може ви ще не вишлете ,як ця картка прийде, то не висилайте, або хоч остальне не висилайте, бо може й розпорядження буде або жикета зимнього не висилайте. Ну так я покільщо жива, здорова, правда не зовсім здорова, але приблизно. Робимо так, як і раніше, і живемо так. Я вам уже писала у картці попередній, що ми празнували 3 дні різдва німецького і нам дали у подарунок на різдво кожній трико і разок намиста, ну ще тарілку печені принесла хазяйка. Ну, ми як коли і посумуємо, як коли й посміємося, й поплачемо, всього буває. Жировать другий раз заведемо із Фрідою або й самі, то все поперевертаємо. Отак проходить помаленьку наша жизнь, ось уже скоро і 8 місяців буде, а там цілий рік. Вже страх бере. Ну писала б більше, так ніде. З цим досвідання. Ваша Маруся. 4/І – 43 р.
Дата: 08.01.1943 рік, штамп від 08.01.1943 року
Добрий день мої найрідніші й найдорожчі тато, мама, сестрички та братик. З далекої-далини шлю вам свій палкий привіт і бажаю вам щастя і добра у вашому житті. Я покільщо жива здорова, чого і вам бажаю. Від вас учора я одержала два листи: Галін і твій мамочка. Мамо, ти пишеш, що дуже журися, що нема листів від мене. Так ти не журися, я тут не больна і ніде не в іншому місті, а на тому самому, з усіма своїми дівчатами, тільки Дуні й нема. А листів нам не можна писать, тільки оце такі картки, не знаю чи ви получали їх чи ні, оце пишу четверту. А нащот посилок ви не дуже зануджуйтеся. Може ось скоро шеф покупить нам щось на ногі. А за жикет зимній теж, на фабриці тепло, а там куди, так то пальто надінеш. Та й так якось перебудемо зиму. А там може ще одну зиму та й додому. Общем не журіться й не тужіть за нами, якось буде, а на тих дівчат, що гуляють теж не сердтеся, хай собі гуляють, поки їхня воля. Вони ж не винні, що ми поїхали. Обуві, якщо не висилали, той не висилайте, бо десь пропаде, та й тільки. Та ще, як вам дають писать листи, то пишіть скільки можна. Бо нам не можна. Ну, ми ще живем так як і раніше, і дівчата теж. У нас бувають щонеділі і, як коли, серед тижня. У хаті у нас тепло. Ой не знаю, що писать, місця мало, так не знаєш, як його й що. З цим досвіданія. Прошу вас не журитися, колись повернуся. Дочка Маруся. 8/І – 43 р.
Дата: 25.01.1943 рік, штамп від ??.??.1943 року
Дорога моя сім’я! На цьому коротенькому листочку хочу я вас повідомити, що я по цей день ще жива й здорова, чого і вам бажаю у вашому житті. У суботу я одержала від вас листа, якого писала мама і Галя. Дуже дякую вам за листи, бо вони мене тільки й розвеселяють, а також дякую за посилки, але чим і як віддячити, так і сама не знаю. Я посилки одержала всі, які ви висилали, тільки ще 5 пакунків насіння не маю, а то насіння з ковбасою і з медом одержала. Поласували трохи домашнім, подякували вам хорошенько та й так. Я це ще хочу вам написати, щоб ви не журилися, я вже не ходжу в дерев’яних, а в черевиках. Нам шеф покупив такі тряпчані лапті(?), так я з Фрідою заміняла за туфлі, вони хоч уже й старі, але ще добрі, думаю може якось хватить до літа. А тут зараз не холодно, сніг був упав, а потім розтав, і тепер тільки, як коли, бувають приморозки. Даже миємо двір ось у таку вже пору. А у них двір цементований ,так ото кожну суботу треба мить шлангом (кишкою від крана). А ще головне напишу вам, якщо вам листи можна писать, то пишіть, а то крім цих карток більш нічого не можна писать. А ще від батьків Дуні ми одержали листа, вона до нас приходила тільки раз, а це листа присилала, то їй нічого, хай мати не тужить. І так кінчаю розмову свою. Досвіданія. Шлю вам свій палкий привіт. Ваша дочка.
Дата: 03.02.1943 рік, штамп від ??.??.1943 року
Добрий день, дорога сім’я! В перших строчках цього листочка хочу вас повідомити, що я по цей день ще жива й здорова, як і раніше. А також хочу вас повідомити, що вже ось більш як дві неділі від вас листів не одержую. Чи вам може заборонили писать, чи я не знаю що це. Я вже вам посилала картки і писала, що я посилки, які ви вислали, одержала і дуже Вам дякую за них. А також хочу вас звеселити тим, що я ходжу уже в туфлях. Нам шеф покупив такі тряпчані панчохи, так я з Фрідою заміняла за туфлі. На деякий період ще хватить, а там буду жива, то щось буде, а ні так ні. Роблю я там, де і раніше, і всі дівчата зі мною. Ніна перейшла до другого хазяїна, не знаю як воно ще буде, бо ще тільки 3 дні так я її не бачила ще. У нас тут іще тепло, дощі ідуть. Ну, а Дуня у городі робить на кухні і не погано. Пише до нас листи. Більш не приходила, бо не пускають. А ще хочу вам написать, якщо можна писать листи, то пишіть почастіше, не дивіться на те, що від мене не ходять. І не думайте що, як там їй та що там її, бо мені, так як і раніш. Я чогось оце і листів не від Петра, не від дядька не одержую. Тільки від Олі Микитки одержую. Пише, що так нічого, робота зараз у них не нахальна. На цьому буду кінчать. Пишіть, чи Грицько ходить у школу, як Оля там, Галя та й усі, як себе почуваєте. Ну й так досвіданія. Шлю вам свій палкий привіт. Привіт сусідам і дівчатам і родичам.
Дата: ??.??.1943 рік, штамп від 16.02.1943 року
Доброго здоров’я Вам, дорогі татусь, мама, сестрички і братик! В перших строчках цієї картки хочу вас сповістити про те, що я жива і здорова, і не голодна, і не боса. А також усі мої подруги теж живі, здорові, так як і я. Я вашого листа, того що ви писали 19/І, одержала 4 чи 5/ІІ у четвер і дала уже відповідь карткою і листом. А після того ще одержала одну откритку, ту, що тато писав першу. Оце хочу вас просить, якщо Вам можна писать листи, то пишіть, ми їх одержуємо. А за мене не журіться, як я тут живу. Ти, мамо, писала, що вишлеш за літо туфлі, то не нада. Я ще й тих не зносила, а лишні мені тут не треба. А також на буддень, а туфлі ще добрі, хватить на якійсь час. І посилок мені більш неяких не шліть. У мене зараз 130 марок, але що я з ними буду робить? Чи вам вислать, так і ви ж, що там купите, як усе таке дороге, а якщо можна що купить, то я вишлю, бо вони мені непотрібні тут. Нам платять 18 м. у місяць.
А ще хочу написать вам, щоб ви переказали Фені, чому це вона не пише листів. Я її листи одержала і написала відповідь карткою. На цьому кінчаю розмову свою. Оставайтеся живі і здорові. Привіт усім родичам, дівчатам, сусідам і т.д. Писала ваша дочка (підпис).
Дата: 21.02.1943 рік, штамп від 22.02.1943 року
Добрий день, дорога сім’я! В перших строчках свого листа шлю вам свій палкий привіт і бажаю всього найкращого у вашому житті. Від вас листи я вже давно одержувала: картку теж тільки всього одну одержувала, не знаю що там і як там з вами, може й живих нема. Я по цей день ще живу по-старому. Листа пишу вам у неділю півп’ятої, прийшовши з прогулянки. Ми сьогодні ходили гулять по [слово незрозуміло], тут так тепло, сонце світить, ніби весна. Снігу тут нема, як упав у грудні та полежав неділь зо дві, то й тільки. Я оце сиджу і не знаю, що вам писать на оцьому маленькому листочку. Тебе моя рідненька мамуся прошу не журитися за мною, а бережи своє здоров’я, бережи себе якнайлучче, бо ти мені дуже снишся і завжди погано. То приходиш до мене і стоїш мовчки та дивишся, я тебе питаю, чого ти сюди прийшла, а ти мовчиш. Я знов тебе питаю і знов ти мовчиш, і це ми були серед коров’ячого м’яса. Потім ти сказала Одарці [прізвище незрозуміло] ідем і пішли. Та ще дуже вас прошу, якщо можна писать листи, то пишіть почастіше. Бо то було хоч листи ходять, то якось не так тяжко. А зараз так, наче який тягар на серці. З цим бувайте здорові, бо нема на чому більше писать. Привіт усім родичам, подругам і усім сусідам, усьому хутору.
Дата: 01.03.1943 рік, штамп від 02.03.1943 року
1/ІІІ – 43 р. Доброго здоров’я, рідна сім’я! В перших строчках хочу вас вітати від щирого дочеринського серця, свій палкий привіт передати. А також хочу Вас повідомити про те, що я по цей день ще жива, здорова. А також покільщо не голодна і не холодна, а також іше й не гола та й не боса. Так що ви за мною не журіться, якось то воно буде. Одне тільки погано, що не часто ходять листи від вас. Я знаю що й до вас теж ходять погано, хоч я і частенько пишу вам. Ось на цьому тижні послала вам 2 відкритки і це третя картка. Що ж Вам тут таке написать хороше – живемо ми так, як і раніше. Тут зараз тепло, завжди світить сонце, наче літом, та вже ж і сьогодні перше березня. Ми у неділю вийдем по сошу проходимося і знов у байрак. А цілий тиждень теж так проходять дні. Другий раз наробися так, що й дихать не хочеться. Ну, а за Дуню так і не знаю, бо вона чогось загордилася і листів до нас не шле. А дівчата Надя, Віра помаленьку собі поживають, а Ніна у другого хазяїна, цей хазяїн дуже добрий, – роботи не багато і понадавали їй уже до біса. Тепер ви мені получче опишіть життя свої, а також життя Драників, хрищеної. Як там моя сестриця Оля поживає, Гриша, Галя і тато, чогось мені тато листи давно писав. І картку одержала від вас тільки одну. Картку ту, що ви писали першу. На цьому бувайте здорові. Передавайте привіт усім родичам і сусідам, і дівчатам. Оце зараз у байраці [слово не розбірливо], само згадуємо, як їздили літом у друге село. Досвіданія. Писала (підпис).
Дата: 06.03.1943 рік, штамп від 08.03.1943 року
6.ІІІ – 43 р. а піде 8, тому що в неділю пошта не робить.
Доброго здоров’я, моя рідна, ніколи не забуваєма сім’я! В перших строчках хочу вас поздоровити з тим днем, коли ви одержите мого листочка. А також ще хочу вас повідомити про те, що я вашу картку, ту що писав тато і Галя 16/ІІ, одержала 6/ІІІ в суботу. Дуже була я рада цій відкритці, бо я вже дуже давно одержувала від вас листи. Кожного дня ожидаєш і нема, і нема, то так уже стає досадно, що я й не знаю, що робить. Живемо ми по старому. Зараз оце Лена у другому селі, в батьків шефа. Поїхала на тиждень, так що ми тільки в 3-х. Оце сичас вечір. Галя Го. сидить біля грубки та так щось думає, а Галя Г. перебувалася, а це пішла на двір. Скоро будемо вечерять, а потім купаться і голови сьогодні будемо мить. А завтра виспимося досхочу, а там може приїде М.Нога до нас, а ні то підемо гулять по соту, оце таке життя. А ще ти тату беспокоїся за обув, то я б хотіла, щоб ви не беспокоїлися, я покільщо ходжу не боса. За те, що Олена писала, що нам повидавали туфлі, то шеф покупив нам такі бризентові, а підошва з верьовки такі, як балетки, тільки балетки удобніші, бо в них ризинена підошва. Так отож, за оті панчохи я заміняла з Фрідою за туфлі, хоч уже і старі, але ще покільщо кріпеньки. До літа може хватить, а літом так сяк перебудеться, а зі мою, якщо не буде в чому ходить, то свої нові носитиму. Та якось та буде, боса не ходитиму. Може є ж добрі люди. Та ще нащот того, щоб сфотографіруваться, то це можна б, але якже вам прислать? Ну й так, дуже вас прошу, як можна частіше пишіть картки хоч. А отих марок на 30 копійок можна не приліплювать. І так оставайтесь здорові та багаті. Шлю вам свій палкий привіт і бажаю всього найкращого Вам. Передавайте привіт усім родичам, сусідам, дівчатам і т.д. Мене ще цікавить, чому Феня не пише, ні однісінького слівця не напише до мене. Я їй і карточку послала.
Дата: 23.03.1943 рік, штамп від 23.03.1943 року
Вівторок, а пишу в понеділок прийшовши з роботи і повечерявши картоплю з ковбасою. Здравствуйте рідні і бажані татусь, мама сестрички та бр. В першому прописі хочу вам написати, що я по цей день жива й здорова. А також хочу Вас сповістити ще про те, що ваші картки, які ви пишете, одержую, хоч може й не всі, але приблизно. Ми всі живемо по-старому, так як і раніше. Дівчата також всі живуть по-старому. Оце я вам писала картку, коли входить шеф і його жінка, і віддають штеми отакі білі в квіточку, такі здорові, що й блузки наверно вийдуть, так що ми думаємо пошити блузки. І сорочки такі байові, сіні в смужку, оце така новинка. На цьому я перервала писать, бо послали на пошту. З пошти принесла пісьма від хлопців від Івана Гом. і від Міши Г. пишуть, що живуть ще покільщо нічого. І оце писали, що написали додому картки. Зараз у нас у бараці Віра і Надя, вони нас частенько відвідують. А ще на кінці напишу Вам, щоб ви не журилися за мною, якось та буде. Я не гола, і не боса. Прошу вас опишіть мені своє життя, як там Оля, Гриша Галя і рідненька матінка і тато. Описуйте, як там живуть Драники, як дід себе почуває і як там хрищена. Чи там Настя Белецького немає ще другої дитини. Та ще перекажіть Фені, щоб написала мені хоч картку, бо я їй писала, писала а від неї нема. Ну з цим бувайте здорові. Передавайте привіт родичам, сусідам, дівчатам, хлопцям і всім. Шлю вам свій палкий привіт. Писала ваша дочка.
Дата: 25.03.1943 рік, штамп від 26.03.1943 року
25/ІІІ – 43 р. Четвер.
Здравствуйте дорогі татусь, мама, сестрички та брат. В першому прописі шлю вам свій палкий привіт і бажаю всього найкращого у вашому житті. І хочу вас повідомити про те, що я по цей день жива і здорова, а також всі мої подругі живі й здорові. Правда Галя Г. була трохи хвора, а це вже трохи очуняла. А ще в нас такі новості: Фріда пішла звідціля, уже не буде робить. Оце більш нема нічого такого. Я б хотіла вас просить, якщо можна вам слать хоч картки та є за що купувать марки, то пишіть почастіше. Описуйте все своє життя, як, де і що. Бо вже я не знаю, що там і твориться. Ось уже пошти цілий рік як не дома, а куди цей рік пішов? Оце другий раз іду на пошту сама самісінька, місяць світить ясно, ясно і падають тіні з будинків здорових хірничних і між ними я проходжу, а хоть би було хоч трохи страшно або що, так ні. І [слово не розбірливо] молят, я думаю за вас мої рідні, думаю хоч би листа одержати, аж його нема і нема. А коли вже одержиш, то наче на другий світ народишся. Ну, на цьому буду кінчать, бо йду на пошту з [ім’я не розбірливо], вже половина восьмої. Бувайте здорові. Передавайте привіт усім родичам, дівчатам сусідам. Привіт батькам дівчат. Писала (підпис).
Дата: 30.03.1943 рік, штамп від ??.??.1943 року
30/ІІІ – 43 р. Добрий день мої рідні, тато, мама, Галя, Гриша і Олєчка. Шлю вам свій палкий привіт і кріпко жму Ваші руки. Бажаю Вам усього найкращого у вашому житті. Повідомляю вас про те, що я жива і здорова, чого і вам бажаю. Роблю я ще тут, нас на цій фабриці, що і раніше. Тут нема ніяких змін, усе так, як і раніше. Тільки Фріда відбула від нас. Та ще новинка така, що учора шеф купив або, вірніше сказать, повидавали нам туфлі для неділі: бризентові, красні, на високому каблуку, модні. Ще, коли хочете, у них тепер усе більше мода на дерев’яному ходу, бо тепер війна. Та й була історія з цими туфлями. Нас усіх, як ви знаєте, сім, а тухель для празника тільки 4 пари і чотири для роботи такі ботінки на дерев’яному ходу. Ну, щоб не сердилися, то шеф сказав тягти [слово не розбірливо], хто счасливий. Ну витягли Галя, Галя я і Вєра для неділі, а Ніна, Лена і Наді для роботи. Ну, ще тут погода тепла та тут майже і не було зими. Зараз уже трава починає зеленіть, розпускаються дерева. Уже сіють городи. Ну, я покільщо себе ще почуваю добре, не знаю, як далі буде. На цьому бувайте здорові. Описуйте, як живуть усі родичі і сусіди, а особисто як ви живете, та тільки я знаю, як вам живеться. Передавайте привіт Драникам, хрищеній т.Дунці і всій її сім’ї та всім родичам, Фені, Каті, Каті і усім дівчатам. Іду на пошту. Остаюсь жива здорова.
Дата: 01.04.1943 рік, штамп від 02.04.1943 року
1/IV – 43 р. – четвер, вечір після роботи.
Доброго здоров’я вам, моя рідна сім’я! В перших строчках шлю вам свій палкий привіт і кріпко жму ваші праві руки. По-перше, хочу вас повідомити про те, що я сьогодні одержала картку за 9/ІІІ, що писала мама. За яку дуже вам дякую, бо це все моє щастя і вся моя радість. І так я живу, як і раніше, і всі мої подруги теж по-старому живуть. Нового в нас такого не відбувається нічого, все одноманітне. Ну, те, що я думаю, і для вас, і для нас – це хороша новинна, що нам повидавали труси чи штани, можна назвать, білі в квіточках, байові такі, здорові, що ми з них хочемо пошить блузки, а сорочки теж сині в полоску, финельові, так ми хочемо пошить юпочки, оце такий костюм хочемо віддидирить. Та ще за обув я вже вам писала, що ми вчотирьох Галя, Галя, Віра і я маємо туфлі для неділі на дерев’яному ходу, а Лена, Ніна і Наді ботінки, теж на дерев’яному ходу. Ну, що ж іще вам хорошого написать? Тут погода зараз, тепла скрізь, уже хорошо зеленіє, дерева повикидали бруньки, так що неділь через дві буде зовсім зелено і гарно та тільки, . – Ну оце уже два дні іде дощ і великий вітер такий, що цілу ніч ворітьми тільки й гупа. Писала б не знаю скільки та кінець паперу. Бувайте живі й здорові та багаті і щасливі. Привіт родичам, сусідам і дівчатам: Фені, К. Ів., Насті і ост. Остаюсь жива й здорова, ще більша, як дома була.
Дата: 04.04.1943 рік, штамп від 05.04.1943 року
Доброго здоров’я, дорога і бажана сім’я тато, мама, сестрички та братик. Перш за все повідомляю вас, що я по цей день жива і здорова, чого і вам бажаю. От ще я хочу вас повідомити про те, що я від вас одержала картку, що мати писала за 9/ІІІ., учора 3/IV і від дядька Грицька теж одержала. Пише, що оце недавно получив від батька пісьмо, а з дому чомусь не получає. Живе ще покільщо нічого. Ну, а я теж живу покільщо помаленьку, так як і раніше. А за те, що дівчата писали, що нас хочуть забрать до хазяїнів, так ще не може буть цього. За що, не я вам буду побробно опишу, хіба ж на цьому напишеш листочечку. У нас ніколи неяких змін нема, завжди одне і теж. Ну, от сьогодні і неділя прийшла та вже й пройшла, бо вже півшостої. Спали ми сьогодні до 8 г., півдев’ятої попили кофію з булкою. Хазяїни пішли до церкви, а я пішла до роботи: начистила картоплі, грубу запалила, ложки помила, молока принесла і так 11 годин, пів 12 г. пообідали. Потім знову я пішла мить ложки, пів 1 г. була готова. Після всього прийшли дівчата і ми пішли на сошу, трохи проходилися, а це, прийшовши, пишу вам картку. Скоро будем вечерять, а там прийдуть дівчата, пройде вечір, а потім понеділок – опять до роботи і знов цілий тиждень. Аби ви знали, як би я до вас летіла, хоч на хвилинку побачить вас, свою рідненьку маму, татуся, сестричок і братика. Як забайдужися чимсь, то ще нічого, а як начнеш думать, то серце розрівається від жалю. Ну й так бувайте здорові, мої рідні. Шлю вам свій палкий привіт.
Дата: 20.04.1943 рік, штамп від 21.04.1943 року
Добрий день або вечір, дорога і так уже настільки скучила сім’я. Уже настільки за вами скучила, що не маю поняття, як і сказать вам. Уже ж слава богу через 22 дні буде цілий рік, як не біля вас я, мої рідні. Ой, який він довгий цей рік, так наче 10 уже. Даже і уяви уже нема, як там дома. Пишу вам цього листа увечері після роботи і повечерявши. Зараз уже півдев’ятої, а на дворі ще видно. Тут уже зазеленіли дерева, терен зацвів і інші дерева. Надворі тепло, гарно. Уже і дощ громовий був. Люди вже обсіялися і обсадилися пошти. І в них находять ось свята: паска буде 25/IV, два дні не будемо робить і в п’ятницю теж не будемо робить. А як же там у вас, коли буде паска і яка погода, чи хоч городи уже поорали та чи є чим засадить? Може і картоплі у вас нема, не тільки чого. Напишіть, чи вам усі мої картки доходять. А ще хочу знать, як живуть Драники (?). І як тітка Маруся Тр. живе, чи Толя поправився і де живе баба Момотка і як вона живе? Чи Гриша ходить у школу і яка там Оля уже виросла, чи є у вас у що удягатися та обуваться? Ну, на цьому кінчаю, бо самі бачите, що ніначому писать. Бувайте живі й здорові. Шлю вам свій палкий привіт. Поздоровляю вас з празником.
Дата: 01.07.1943 рік, штамп від ??.??.1943 року
Здравствуйте, мої рідні тато, мама, Галя, Гриша і Оля! Сьогодні неділя. Я сама сиджу в бараці. Надворі тепло, сонячно, гарно; дівчата десь пішли, а я мушу сидіти, бо вчора увечері пробила гвоздком ногу так здорово, що не ступаю на неї. Уночі так здорово боліла, що я цілу ніч кричала. І плакала, і чого тільки не було, бо ще як усе благо, то нічого, а як що заболить, то вже не знаєш, де б дівся. Біля матері то ще можна боліть. А це ще і Ніна Мунько заболіла, сьогодні і доктар був. Теж ізразу нога боліла, якось скакнула із воза та крикнула чи що, а це в боку стало боліть. Що там у вас дома робиться, що від вас немає листів? Я уже скільки разів вам писала, що зараз робимо більше на дворі біля будування. Дуже жарко і робота важка. Жнива тут уже скоро кончать, само кипить робота. Від дядька Петра Оголівського одержала уже два листи. Пише, що живе так, як і раніше, тільки з дому не получає карток уже давно. Від дядька Грицька получила, то пише, що больний. Я хочу, щоб ви мені написали, яке у вас хазяйство, що у вас є і чого нема. Яка там моя сестричка Оля, Галя, Гриша. За мене не журіться, як буду жива, то повернуся, а ні… Як там поживають Драники, хрещена і остальні. Перекажіть Светі, хай пише до мене. З цим допобачення. Передавайте привіт родичам, подругам і сусідам. Зостаюся жива і здорова.
Дата: 05.07.1943 рік, штамп від 06.07.1943 року
Здравствуйте, дорога сім’я тато, мама, сестрички та брате. По-перше, в цьому коротенькому листі можу вас повідомити про те, що я ще знаходжусь жива й здорова, і роблю на тому ж місці. Все наче нічого, тільки знову від Вас нема листів. То хоч листа одержиш, то наче на душі полегшає, ніби щось рідне відчуєш біля себе. Я вже вам писала, що листа того, що вислали з Петровим Лебедя адресом, одержала й написала до нього картку, а сьогодні одержала від нього картку, пише, що життя його тягнеться без змін, але що він робить і де, і як, я не знаю, бо він мені написав картку. Завтра напишу до нього листа тоді, що більш узнаю. Він пише, що додому йому на місяць 2 р. можна тільки писать. З дому одержав 1/V картку останню. Зараз тут дуже жарко. Ми тепер більш усього робимо на дворі біля бараку. Вистроює усе наш шеф. Неділі проводимо теж так, ходимо на лужки, усі дівчата і хлопці приходять. Інколи повеселися, а другий раз сидиш наче сич. У цю неділю ми знималися, мо, як вийдуть карточки, то вишлю. З цим допобачення. Шлю вам палкий привіт. Передавайте привіт Фені, Каті, Каті і всім дівчатам. Допобачення.
Дата: 20.07.1943 рік, штамп від 20.07.1943 року
Здравствуйте, рідні тато, мама, Галя, Гриша і Олюся! Сьогодні від Вас я одержала картку, за котору дуже дякую. Зараз від Вас листи ходять мені дуже рідко. Ви пишете, що і до Вас теж не часто. Я кожної неділі пишу Вам картку, і другим разом серед тижня. За те, як моє життя зараз проходить, то можна сказать, що не важно, бо ми несемо тепер дуже тяжку роботу. Робимо біля будування, ви вірите, що руки вночі терпнуть і судорга бере. Усі кажуть, що ми важко робимо. У дівчат тоже начинається гаряча пора, бо сьогодні началися жнива. Але як за тиждень не натомишся, а в неділю не ляжеш спать, бо до обід нема часу за роботою, а після обід усі хочуть погулять або на велосопеді навчиться. Ми начали учиться, так у неділю понабиваємо синяків, до другої неділі загоїться, а потім знов. Ви знаєте, що неділя, як прийде, то я ніколи в неділю не буваю весела. Усі кажуть, що ти все думаєш та чого така сурова. І оце хто там сяде балакать, воно мені одне каже, а я друге думаю і зовсім не чую, і не слухаю. А потім прокинешся наче від сну. Якби ви тільки знали, як то хочеться до рідної домівки. Як мені хочеться побачить Вас мої рідні і той рідний хутір, який там він є, вже може заріс у садок чи може у бур’янах. Допобачення.
Дата: 09.09.1943 рік, штамп від ??.??.1943 року
Доброго здоров’єчка, дорога сім’я: тато, мама, Гриша і Олюся. По-перше, повідомляю вас про те, що я від вас сьогодні одержала листа аж за 21/VI. Свіжі листи вже не знаю даже коли й одержувала. До вас пишу я часто, а одержуєте ви рідко через те, що сичас поганий почтовий зв’язок. А чому, то ви самі знаєте. Живу я весь час одноманітною жизню. Тільки що відбулося зміни в моєму житті те, що в нас фабрика роз’їхалася, можна сказать, що через розумного шефа. Осталася на фабриці тільки Олена та одна німка, іще прислали поляка. Ми з Галею Г. так теж ніби щитаємося на фабриці, але робимо у хазяїнів вроді, поки картоплю викопають (незрозуміле слово) – до 18 жовтня. Ну, не знаю ще, що воно буде, може ми й зостанемося там через шефові витівки або не знаю, що буде. В хазяїна я маю теж не погано і не добре. Роботи по горло, з їжею теж ще можна жить, а саме головне – вже яблук од’їдаю, мабуть, за все своє життя. Зі мною робить іще бельгійський полонений. Вихідні дні проходять і за плачем, і за сміхом, і за співом, і за чим тільки не хочете, а ще крім того і з шефовими примхами. Я переписуюся з Оголівським Петром, він ще на старому місті і все як було. Тепер ще мене цікавить, чого це ви так пишете і увірено, що ми тут будемо тільки до 13 мая. Хто це вам наказав? З цим остаюся жива і здорова, правда трохи живіт болить від яблук. Чи у вас нема відкриток чи що, що ви у двох на одній пишете.
