Серед остарбайтерів, які перебували в східному робітничому таборі «Stahnsdorf 2» (знаходився біля Берліна), був ще один наш земляк Григорій Лимар. У розпорядженні Гірської сільської ради перебувають копії двох його листів, які він надіслав у 1943 році до батька та до свого товариша. Із дізнаємось, що матір Григорія звали Варя, а ще мав братів Федора, Олексія та сестру Паню (можливо ім’я чоловіче, тому це ще один його брат). Пише, що працює на заводі по 10-11 годин. Годують їх хлібом і супом. Крім того, в таборі навчився стригти і тепер всіх стриже. У таборі познайомився з дівчиною, а світлину з нею/її відправив батькам.
Дата: 11.04.1943 рік, штамп від ??.??.1943 року
Добрий день та доброго здоров’я дорогіє родниє Батько, мати Варя, Федя, Паня та Альоша. Перш за все повідомляю, що я жив, здоров, чого й вам желаю всього найкрашчого в вашій українській жизні. Жму крепко Вашу праву руку. Начинаю с вами Говорити. Я сичас пока жив і здоров, роботаю так, як і раньше роботав. Тільки моя жизь минутна: сьогодні жив, а завтра може ні. Новостів у нас багато. Годують нас так, як і раніше годували: хліб і 2 рази супу. Ну все харашо, тільки одно погано, що за домивкою скучно, додому дужє хочу. Ви мені писали, чи я получив карточкі та справну, це я получив усе. Ви мені писали вислали б одяг, дак посилкі не ходять. Хоч і ходитимуть, то не нужно мені нечого висилать, у мене усе єсть из одягу. Як житиму, то ишче буде. Я сичас за одягою не журусь. Я писав, щоб вислали рубашку. Тепер уже мені ни надо, у мене єсть їх не одна. Ну, все харашо, тільки пагано, що пісьма неходять. За 2 місяці 1 пісьмо получив, та й і в тому нема нечого, а мені тоже не можна писати, бо нема откриток і ніде достати. Ну на цьому кінчаю, бо ніди писати. Писав би ишче та бумага не видержить. Пішить усі українські новосьті. Ну, с цім досвіданія. Жду ответа.
Дата: 23.08.1943 рік, штамп від 24.08.1943 року
Добрий день ілі вечір многоуважаємий товариш Ваня. В перших строчках своєго коротенького листочка повідомляю тебе, що я жив, здоров і тобі желаю всього найкрашчого в твоїй молодій українській жизні. Жму твою праву руку, начинаю с тобою говорити. Ми сичас Ваня живем, можна сказати, харашо. Я сичас роблю на заводі 10-11 часов. Тоді прихожу из заводу і роблю у лагері от своеї охоти часа 2 лишні. Робота моя така паліхмахерска, роботаю паліхмахером. Стрижу усіх у лагері. Переводчика начальника лагера і так далі. У мене сичас єсть увес інструмент паліхмахерській. Вопшим, я тут не голоден. Ми гулять ходимо і гуляєм харашо. Єсть у нас у кажного дівчина, як хоч мою узнать, то прийди до нас додому побачиш. Ну на цьому кінчаю писати. Пока, досвіданія. Ваня передавай усім хлопцям і дівчатам од мене привет. Жду ответа.
