Skip to content
15

Довідник безбар’єрності: як налаштувати людину старшого віку на переїзд до безпечного місця

03.05.2023

Рідна домівка, спогади, влаштоване життя й умови, страх перед новим, важкість в адаптації, тривожність бути тягарем для близьких, нерозуміння перспектив чи загалом відсутність картинки майбутнього. Для людини старшого віку все це може стати причиною не евакуюватися із небезпечної точки.

  1. Потрібно визначити найголовніший «стоп» у людини і раціонально підійти до його вирішення, пошуку альтернативних рішень.

Якщо це будинок, проговоріть, що наглядати за ним можуть сусіди чи рідні, які не збираються виїжджати. Якщо є страх бути тягарем – зробіть чіткий план дій, які служби надаватимуть підтримку. Ваші близькі мають бачити, що ви врахували те, що їх лякає і бентежить.

  1. Спостерігайте за тим, які доводи в літньої людини, аби не їхати. Більшість людей вказують на те, що є для них цінним, і це допоможе вам змінити їхню думку щодо евакуації.

Наприклад, цінне для людини – діти й онуки. Тоді ви наголошуєте, що так можна буде не розлучатися, допомогти.

Якщо людина вагається, дайте ще час.

  1. Майте готовий план – це найкраще. Опишіть кожен крок, розкажіть про план «Б». Важко наважитися їхати «в нікуди», якщо сил будувати нове життя немає. Людина літнього віку має відчувати безпеку, розуміти, чим буде корисна, і бути певна, що вона вам не заважатиме.

Знайдійть ті справи, якими вона буде зайнята. Вони мають опиратися на те, що важливо людині і що вона звикла робити вдома: доглядати за будинком, сидіти з малечею, берегти традиції.

Ваша пропозиція не має бути обов’язком для людини (мене беруть як няньку). Вона має звучати як прохання про допомогу і можливість бути поруч.

  1. Залишайте людині вибір. Ваш тон не має бути зі звинуваченням чи викликом: «Хочеш, щоб я постійно непокоївся/-лась про тебе?». Плануйте діалог, в якому ваша позиція буде переконливою, але не тиснутиме на близьких.
  2. Коли людина буде готова до поїздки, перевірте разом наявність потрібних ліків, одягу, інших важливих речей. Поясніть це турботою, не нервуйте, спокійно перепитайте, що і де лежить.
  3. Дорогою перепитуйте літню людину, чи хоче вона їсти, пити, в туалет. Часто люди старшого віку соромляться, мовчать, щоб не бути тягарем.

Пропонуйте невеличкі зупинки кожні 3-4 години, якщо є така можливість. Якщо немає змоги зупинитися – разом трясіть пальцями рук, ворушіть ногами, шиєю. Утепліть взуття людини, нехай одягне тепліші панчохи, рукавички чи розтирає руки.

  1. Говоріть протягом дороги. Не про війну, не про подорож (тільки якщо ви внесли якісь зміни чи вам потрібно нагадати наступні кроки).

Розпитайте про щасливі моменти з дитинства чи юності. Згадайте події, що прожили разом і які принесли вам радість. Заспівайте в автівці.

Так ви заспокоїте людину, надасте підтримкута знизите рівень стресу.