До Дня української писемності та мови про факти тотальних репресій росією української мови за останні кілька століть

Факти тотальних репресій української мови за останні кілька століть:

1627р. – наказ московського царя Михайла з подання Московського патріарха Філарета спалити в державі всі примірники надрукованого в Україні «Учительного Євангелия» Кирила Ставровецького, який роком раніше перейшов в унію («чтоб та ересь и смута в мірѣ не была»).

1677р. – початок цензури українських книжок у Московській державі. Патріарх Іоаким наказав видирати з українських книжок листки, бо вони “несходны с книгами московскими”.

1688р. – за наказом московського патріарха Іоакима у величезних багаттях на вулицях Москви спалили «Вінець Христов» Антонія Радивиловського, разом з ним знищили також твори видатних українських богословів — Петра Могили, Лазаря Барановича та Інокентія Ґізеля.

1690р. – засудження й анафема Собору РПЦ на «Киевския Новыя Книги» П. Могили, К. Ставровецького, С. Полоцького, Л. Барановича, А. Радивиловського, на церковні книжки, друковані тодішньою українською літературною мовою.

1720р. – указ царя Московії Петра І про заборону книгодрукування українською мовою та вилучення українських текстів з церковних книг.

1729р. – наказ Петра ІІ переписати з української мови на російську всі державні постанови й розпорядження.

1731р. – вимога імператриці Анни Іванівни вилучити книги старого українського друку, замінити їх російськими виданнями. У таємній інструкції правителеві України князю О. Шаховському 1734 р. наказала всіляко перешкоджати українцям одружуватися з поляками та білорусами, «а побуждать их и искусным образом приводить в свойство с великоросами».

1759р. – Св. Синод видав розпорядження вилучити зі шкіл українські букварі;

1763р. – указ Катерини II про заборону викладати українською мовою в Києво-Могилянській академії.

1764р. – указ Катерини ІІ про зросійщення України, Смоленщини, Прибалтики та Фінляндії.

1769р. – заборона Синоду РПЦ друкувати та використовувати український буквар. Указ синоду РПЦ про конфіскацію у населення українських букварів та українських церковних книг.

1775р. – руйнування Запорізької Січі та закриття українських шкіл при полкових козацьких канцеляріях.

1780р. — спалення книгозбірні Києво-Могилянської академії, що зби¬ралася понад 150 років і була однією з найбагатших бібліотек Руси-України

1784р. — наказ Катерини II по всіх церквах імперії правити службу Божу російською мовою, позбавивши український народ власної книги, циркуляром заборонив викладання українською мовою у Києво-Могилянській академії та ввів обов’язкову російську мову в усіх училищах імперії.

1785—1800р.р. — і пізніше, накази про обов’язкове виправлення мови опублікованих в Україні книг за російськими зразками надходили в різних редакціях

1786р. – наказом митрополита Самуїла Миславського російська мова стає єдиною мовою викладання в Києво-Могилянській Академії.

1789р. – розпорядження едукаційної комісії Сейму Речі Посполитої про закриття всіх українських шкіл.

1796р. – указ Катерини II було закрито всі українські друкарні, окрім столичних, підпорядкованих сенатові.

1804р. – за спеціальним царським указом всі україномовні школи були заборонені, що привело до цілковитого зросійщення українського населення. Введено обов’язкову цензуру на будь-яку літературу.

1817р. – запровадження польської мови в усіх народних школах Західної України.

1832р. – реорганізація освіти у Правобережній Україні на загальноімперських засадах із переведенням на російську мову навчання.

1847р. – розгром Кирило-Мефодієвського товариства й посилення жорстокого переслідування української мови та культури, заборона найкращих творів Шевченка, Куліша, Костомарова та інших.

1862р. – закриття безоплатних недільних українських шкіл для дорослих в підросійській Україні.

1863р. – Валуєвський циркуляр про заборону давати цензурний дозвіл на друкування україномовної духовної і популярної освітньої літератури: «Ніякої окремої малоросійської мови не було і бути не може. А хто цього не розуміє – ворог Росії».

1864р. – прийняття Статуту про початкову школу, за яким навчання має проводитись лише російською мовою.

1870р. – роз’яснення міністра освіти Російської імперії Д. Толстого про те, що «кінцевою метою освіти всіх інородців незаперечно повинно бути обрусіння».

1876р. – Емський указ Олександра ІІ про заборону друкування та ввозу з-за кордону будь-якої україномовної літератури, а також про заборону українських сценічних вистав та друкування українських текстів з нотами (тобто народних пісень). (Вперше оприлюднено в книжці Савченко Ф. «Заборона українства», 1876 року).

1881р. – заборона викладання у народних школах та виголошення церковних проповідей українською мовою.

1884р. – заборона Олександром III українських театральних вистав у всіх малоросійських губерніях.

1888р. – указ Олександра III про заборону вживання української мови в офіційних установах та хрещення українськими іменами.

1892р. – заборона перекладати книжки з російської мови на українську.

1894р. – заборона ввезення українських книг з-за кордону.

1895р. – заборона Головного управління в справах друку видавати українські книжки для дітей.

20 століття

1908р. – через чотири роки після визнання Російською академією наук української мови мовою(!) сенат оголошує україномовну культурну й освітню діяльність шкідливою для імперії.

1910р. – зарахування за наказом уряду Столипіна українців до розряду інородців та заборона діяльності будь-яких українських організацій і культурних товариств, видавництв, читання лекцій українською, створення будь-яких неросійських клубів.

1911р. – постанова VII дворянського з’їзду у Москві про виключно російськомовну освіту й недопущення вживання інших мов у школах Російської імперії.

1914р. – заборона відзначати 100-річчя Тараса Шевченка; указ Миколи ІІ про скасування української преси.

1914р., 1916р. – кампанії помосковщення у Західній Україні; заборона українського слова, освіти, церкви. У Російській імперії закрито всі українські газети та журнали. Далі закрито регіональні осередки, українські видавництва, заборонено друкувати будь-що українською мовою. Багатьох українських діячів вислано за межі України.

1919р. – більшість білогвардійських газет на півдні Росії «заборонило існування» України.

1922р. – проголошення частиною керівництва ЦК РКП(б) і ЦК КП(б)У «теорії» боротьби в Україні двох культур – міської (московитської) та селянської (української), в якій перемогти повинна перша. “При Народном комиссариате просвешения РСФСР” створено “Главное управление по делам литературы и издательств – Главлит” – цензурний орган, який контролював усе українське.

Ліквідація «Просвіт» на Кубані, в Зеленому Клину та в інших місцях проживання українців.

1926р. – лист Сталіна Кагановичу та іншим членам ПБ ЦК КП(б)У з санкцією на боротьбу проти «національного ухилу», початок переслідування діячів «українізації».

1933р. – телеграма Сталіна про припинення «українізації» і знищення більшості українських письменників.

1933р. – скасування в Королівстві Румунія міністерського розпорядження від 31 грудня 1929 p., котрим дозволялося кілька годин української мови на тиждень у школах з більшістю учнів-українців.

1934р. – спеціальне розпорядження міністерства виховання Королівства Румунія про звільнення з роботи «за вороже ставлення до держави і румунського народу» всіх українських вчителів, котрі вимагали повернення до школи української мови.

1938р. – постанова РНК СРСР і ЦК ВКП(б) «Про обов’язкове вивчення російської мови в школах національних республік й областей», відповідна постанова РНК УРСР і ЦК КП(б)У.

1958р. – закріплення у ст. 20 Основ Законодавства СРСР і союзних республік про народну освіту положення про вільний вибір мови навчання; вивчення усіх мов, крім російської, за бажанням батьків учнів.

1959р. – у Москві відбулася Всесоюзна термінологічна нарада. В її рекомендаціях проголошено “принцип минимального расхождения в соответствующих терминах между литературными языками народов СССР”.

1970р. – наказ про написання дисертацій виключно російською мовою.

1972р. – заборона партійними органами відзначати ювілей музею І. Котляревського в Полтаві.

1973р. – заборона відзначати ювілей твору І. Котляревського «Енеїда».

1974р. – постанова ЦК КПРС «Про підготовку до 50-річчя створення Союзу Радянських Соціалістичних Республік», де вперше проголошується створення «нової історичної спільноти – радянського народу», офіційний курс на денаціоналізацію.

1978р. – таємна постанова ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР «Про заходи щодо подальшого вдосконалення вивчення і викладення російської мови в союзних республіках» («Брежнєвський циркуляр»).

1979 рік – у Ташкенті відбулася Всесоюзна науково-теоретична конференція “Русский язык – язык дружбы и сотрудничества народов СССР”, що ухвалила розгорнуті рекомендації зі зросійщення народів СРСР.

1983р. – постанова ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР «Про додаткові заходи з поліпшення вивчення російської мови в загальноосвітніх школах та інших навчальних закладах союзних республік» («Андроповський указ»), яким зокрема введено виплату 16% надбавки до платні вчителям російської мови й літератури; директива колегії Міносвіти УРСР «Про додаткові заходи по удосконаленню вивчення російської мови в загальноосвітніх школах, педагогічних навчальних закладах, дошкільних і позашкільних установах республіки», спрямована на посилення помосковщення.

1984р. – постанова ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР «Про подальше вдосконалення загальної середньої освіти молоді і поліпшення умов роботи загальноосвітньої школи».

1984р. – початок в УРСР виплат підвищеної на 15% зарплатні вчителям російської мови порівняно з вчителями мови української.

1984р. – наказ Міністерства культури СРСР про переведення діловодства в усіх музеях Радянського Союзу на російську мову.

1989р. – постанова ЦК КПРС про «законодавче закріплення російської мови як загальнодержавної».

1990р. – прийняття Верховною Радою СРСР Закону про мови народів СРСР, де російській мові надавався статус офіційної.

21 століття

2012р. – прийняття Верховною Радою України проекту Закону “Про основи державної мовної політики” Колесніченка-Ківалова, який загрожує значним звуженням сфери використання української мови у ключових сферах життя в більшості регіонів України. Закон був підписаний президентом України Віктором Януковичем і набув чинності.

2014р. — на окупованих РФ громадах Донецької області України, внесену раніше «українську мову» для видимості, проте, у школах кількість годин скорочено до однієї години на тиждень, а школи переводять повністю на російськомовні.

2016р. — після окупації Росією Криму зачинено україномовні школи, станом на 2016 рік діє лише одна україномовна школа. Формально, викладання українською дозволене, неформально, подібні спроби активно блокуються.

В 2019-му, останню школу, яка заявленою є як україномовна переформатовують— причому, зі слів батьків, у «заявленій» школі, як україномовній всі предмети де факто були російською мовою.

У 2020р. її формальну присутність у «конституції» повністю скасовують. На окупованих Росією громадах Донецької області уроки української мови та літератури прибирають з програми, і для формальності вводять факультативи, про які потрібно щоб більше половини класу попросили. Такі факультативи, якщо є, умисно ставляться нульовими уроками, або взагалі батьки бояться виявити будь-які бажання.

2022р. — на території громад Донецької та Луганської областей, які щойно були окуповані російськими військами, впроваджено русифікацію закладів освіти, з усуненням викладання української мови, української літератури та історії України. Російські війська на тимчасово окупованих територіях вилучали та знищували українську літературу та підручники історії України. Російські окупанти змушують вчителів міста здійснювати навчальний процес у школах російською мовою. Російські сили чинять тиск на освітян в тимчасово окупованому Бердянську, але безрезультатно. На території Криму окупаційна російська влада 2022 року запровадила так звані табори перекваліфікації для вчителів з Херсонської, Харківської та Запорізької областей з метою переведення їх на «російські стандарти навчання». Так звані «російські стандарти освіти» застосовувалися і щодо викрадених з окупованих територій українських дітей. Їх примушували вивчати російську мову. В окупованому Мелітополі армія Росії знищує книги з історії України.