20 січня 1991 року на території півострова Крим відбувся законний референдум, підсумки якого стали основою для створення Автономної Республіки Крим у складі України.
Майже півтора мільйона мешканців Криму 91 року взяли участь у голосуванні, з яких 93% дали згоду на створення Автономної Республіки Крим.
12 лютого 1991 року, спираючись на волю народу, Верховна Рада Української РСР ухвалила Закон Про відновлення Кримської Автономної Радянської Соціалістичної Республіки, де статтею 1 визначено — відновити Кримську Автономну Радянську Соціалістичну Республіку в межах території Кримської області в складі Української РСР. А вже 1 грудня 1991 року мешканці Криму взяли участь у Всеукраїнському референдумі щодо проголошення незалежності України.
Автономна Республіка Крим є і залишається територією Незалежної України, що визнано в усьому цивілізованому світі.
У період загальної ейфорії суверенізації Крим пережив чи не весь світовий досвід державного будівництва, у тому числі президентську і парламентську форми правління і період лихоліття — без Конституції і повноважень, не раз опинявся на межі міжнаціональних і соціальних конфліктів. Але кримчанам стало мудрості не переступити межу і з точки зору здорового глузду побудувати конструктивні відносини з державою, між органами влади, людьми різних національностей, що було необхідною передумовою для соціально-економічного розвитку.
Однак в березні 2014 року Російська Федерація окупувала територію Автономної Республіки Крим, а пізніше, всупереч нормам міжнародного права, анексувала її. Світ засудив дії РФ та на міжнародному рівні визнав анексію території України. Ряд країн ввели санкції проти Російської Федерації у зв’язку з кричущим порушенням нею норм міжнародного права. Відповідно до чинних міжнародних договорів Крим залишається територією України, що визнають практично усі держави світу.
Україна висловлює підтримку усім незаконно затриманим та ув’язненим на території півострова, а також родинам зниклих безвісти, усім, хто сьогодні в жорстких умовах безправності в Криму насмілюється висловлювати свою громадянську позицію. Переслідування з політичних мотивів та недотримання базових прав людини на півострові засуджене ООН та ПАРЄ. Але цього недостатньо для належного захисту прав тих, хто проживає сьогодні в Криму. Тому Україна подає численні позови та заяви до міжнародних судових установ для належної оцінки дій РФ та встановлення відповідальності за скоєне.
Боротьба за мирне повернення півострова та повноцінну реінтеграцію населення в конституційне поле України наразі триває. Державні органи влади використовують усі можливі засоби, в тому числі міжнародні судові механізми, для відновлення справедливості.
