Біль, що триває 82 роки: чому День боротьби за права кримських татар стосується кожного з нас.
18 травня 1944 року кримськотатарський народ позбавили Батьківщини. О 5-й ранку в будинки мирних людей постукали радянські солдати. Жінкам, дітям та літнім людям дали лічені хвилини на збори, завантажили у товарні вагони для худоби та повезли за тисячі кілометрів від рідного Криму. Так розпочався геноцид.
Сьогодні цей день — не лише про скорботу та квіти біля пам’ятників. Це день спротиву, який триває.
Тоді кримські татари десятиліттями виборювали право просто повернутися додому.
Сьогодні вони знову змушені захищати свої домівки від російських окупантів, які принесли на півострів обшуки, катування та залякування.
Кримські татари не зламалися у 1944-му, не зламалися у 2014-му і не здаються зараз. Сьогодні сотні представників корінного народу захищають Україну зі зброєю в руках, наближаючи день, коли над вільними Сімферополем, Бахчисараєм та Ялтою знову піднімуться два прапори — синьо-жовтий та блакитний із золотою тамгою.
Ми пам’ятаємо трагедію минулого і підтримуємо тих, хто виборює свободу Криму сьогодні.
