Сьогодні виповнюється 40 років від дня однієї з найбільших техногенних катастроф в історії людства. 26 квітня 1986 року о 1:23 ночі прогримів вибух, який назавжди змінив хід історії. Зруйнований четвертий енергоблок Чорнобильської атомної електростанції викинув в атмосферу мільйони кюрі радіоактивних речовин. Ця трагедія вразила не лише Україну — її наслідки відчув увесь світ.
Але Чорнобиль — це не лише про масштаби катастрофи. Це насамперед — про людей, які не відступили. Тисячі чоловіків і жінок різних професій кинулися в саме серце небезпеки. Вони не питали про дози радіації і не чекали наказу — вони просто робили те, що вважали необхідним. Своїм здоров’ям, а часто і своїм життям вони зупинили те, що могло стати незворотною катастрофою для цілої Європи.
Їх називали ліквідаторами. Але насправді вони були звичайними людьми — з родинами, мріями, турботами. Люди, яких обставини поставили перед вибором — і вони обрали обов’язок. Сьогодні ми висловлюємо глибоку вдячність і щиру повагу кожному, хто брав участь у ліквідації наслідків аварії. Ваш подвиг — це невіддільна частина історії нашої громади і всієї України.
Сорок років — великий строк. Виросли нові покоління, які знають про Чорнобиль лише з підручників і документальних фільмів. Але пам’ять не має терміну давності. Доки живі ті, хто був там, — живе і правда про ту катастрофу. І наш обов’язок — берегти цю пам’ять, передавати її дітям і онукам, щоб трагедія 1986 року не перетворилась на просту дату в календарі.
Сьогодні Україна знову переживає важкі випробування. Наш народ знову стоїть перед лицем небезпеки — і знову не відступає. Захисники на фронті, волонтери в тилу, медики, рятувальники — всі вони продовжують традицію тих, хто в 1986-му показав світові, на що здатна людина, коли за її спиною — рідна земля і близькі люди. Це реальність нашого народу, загартованого випробуваннями і незламного духом.
Закликаємо громаду вшанувати пам’ять загиблих хвилиною мовчання та подякувати живим ліквідаторам, які є серед нас. Підійдіть до них, скажіть слова вдячності — адже саме такі прості людські жести і є справжньою пам’яттю.
Вічна пам’ять тим, хто загинув, рятуючи світ.
Здоров’я і шана тим, хто вижив і живе поруч з нами.
Низький уклін усім, хто сьогодні захищає Україну.
Слава Україні.
