Забезпечення якісного соціального обслуговування людей похилого віку, в тому числі одиноких непрацездатних громадян та інвалідів , повинно бути пріоритетним завданням як для держави в цілому, так і для окремих адміністративних одиниць.
Саме соціальний працівник для своїх підопічних стає опорою та підтримкою у буденних справах та будь-яких життєвих ситуаціях. Робота соціального працівника вимагає не лише виконання обов’язків, а й відповідальності за кожного підопічного.
Цю важливу роботу вже третій рік у Горі виконує Олена Волошенко. Раніше соціальні послуги громадянам надавались працівниками Бориспільського районного територіального центру, де Олена пропрацювала 14 років. Робота складна, а от заробітна плата мізерна. Тоді сільським головою та депутатами було вивчено всю проблематику даного питання та вирішено ввести до штату сільської ради посаду соціального працівника. Варто додати, що наше село єдине в районі, де в штаті сільської ради є соціальний працівник.
Зараз соціальний працівник закріплений за вісьмома підопічними, які потребують щоденного догляду та допомоги. Пані Олена дуже лагідно розповідає про своїх підопічних, адже вони вже стали частинкою її життя. Вони її чекають завжди з нетерпінням.
«Я знаю кому, яка потрібна допомога. Комусь принести води та виміряти тиск. Для когось збігати в магазин по свіжий хліб. Комусь прибрати, іншому випрати білизну, а для когось і борщ зварити. А хтось чекає мене, щоб поговорити. Буває таке, що одні і ті ж історії по декілька разів переказують. Що поробиш, робота в мене така — господарська», — ділиться Олена.
Пенсіонери виживають
Пані Олена стверджує, що стареньким людям зараз дуже скрутно жити. «Взимку мої підопічні не живуть, а ледве виживають. Вартість комунальних послуг часто перевищує суму пенсійних виплат. Що вже говорити про купівлю їжі чи ліків? Минулого року я зверталась до сільського голови Романа Миколайовича з проханням допомогти стареньким. Тоді він забезпечив всіх моїх підопічних харчовими пайками, які вони отримували щомісяця. Мої бабусі були дуже вдячні, такої допомоги раніше вони ні від кого не отримували. Цього року Роман Миколайович також не забуває про них, закуплених пайків ще на півроку вистачить. До пайка входять крупи, цукор, олія, тушонка. Для когось це ,може , і дрібниця, але для стареньких дуже вагома допомога.»
В нашому селі є одинокі люди літнього віку, які не мають можливості навіть до лікаря дістатися. Програмою «Турбота» передбачена виплата допомоги у сумі до 10000грн для людей, які знаходяться в скрутному матеріальному становищі та , у зв’язку зі станом здоров’я , самостійно не можуть поновити медичні довідки. Щоб отримати таку допомогу, необхідно звернутись з заявою до сільської ради чи до депутата округу.
Уряд обіцяє значно збільшити зарплати соціальним працівникам, адже їх робота – відповідальна, складна і така, що потребує великих душевних і фізичних сил. І цю проблему треба вирішувати всерйоз і якнайшвидше!
Адже багато людей, з огляду на постійну зайнятість на роботі та вдома, мусять шукати собі в цій непростій і делікатній справі помічника, який би не лише доглядав за хворим, надаючи йому необхідну медичну допомогу, а й морально підтримував того. А ось знайти таку людину не так просто, як здається.
Шановна пані Олено, прийміть щиру подяку за Ваше добре серце, турботливе ставлення до стареньких та немічних людей. Низький уклін Вам від усієї Громади, здоров’я та миру.
