27 січня 1839 року на хуторі Чубинський Полтавської губернії (нині Чубинське Київської області) народився Павло Платонович Чубинський
Вірш “Ще не вмерла Україна” було написано восени 1862 року і твір миттєво здобув популярність серед українських патріотів. За “вредное влияние на умы простолюдинов” царська жандармерія вислала Чубинського в Архангельську губернію на проживання під поліційним наглядом.
У 1863 році вірш було опубліковано в львівському журналі “Мета”. Скоро вірш помітив отець Михайло Вербицький – релігійний діяч і відомий композитор тих часів. Саме він поклав вірша Чубинського на музику і у 1917 році “Ще не вмерла Україна” стала державним гімном. Саме в такому вигляді він відомий українським патріотам сьогодні:
Ще не вмерла України ні слава, ні воля.
Ще нам, браття українці, усміхнеться доля.
Згинуть наші вороженьки, як роса на сонці,
Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці.
Душу й тіло ми положим за нашу свободу,
І покажем, що ми, браття, козацького роду.
Станем, браття, в бій кривавий від Сяну до Дону,
В ріднім краю панувати не дамо нікому;
Чорне море ще всміхнеться, дід Дніпро зрадіє,
Ще у нашій Україні доленька наспіє.
Душу, тіло ми положим за нашу свободу,
І покажем, що ми, браття, козацького роду.
А завзяття, праця щира свого ще докаже,
Ще ся волі в Україні піснь гучна розляже,
За Карпати відоб’ється, згомонить степами,
України слава стане поміж ворогами.
Душу, тіло ми положим за нашу свободу,
І покажем, що ми, браття, козацького роду.