У повсякденному житті кожен може опинитися в ситуації, коли пересування чи отримання послуг стає складним. Саме для цього існує поняття маломобільних груп населення — людей, які відчувають труднощі при самостійному пересуванні, комунікації або одержанні послуг.
До цієї категорії зокрема належать:– люди з інвалідністю та порушеннями зору, слуху чи опорно-рухового апарату;
– громадяни з тимчасовими травмами чи хворобами, які потребують допомоги у пересуванні;
– громадяни старшого віку;
– вагітні жінки;
– діти до 7 років та дорослі, які їх супроводжують;
– особи з нестандартними антропометричними параметрами (дуже високі та низькі люди, а також ті, чия маса тіла суттєво відрізняється від середньостатистичної).
Важливо розуміти, що статус «маломобільності» може бути як постійним, так і тимчасовим. Наприклад, людина після операції чи з переломом ноги на певний час стає маломобільною.Найчастіше труднощі для маломобільних груп населення виникають через неналежну організацію громадського простору: високі пороги, відсутність пандусів чи ліфтів, вузькі двері, недоступні інформаційні системи. Такі перешкоди роблять магазини, транспорт або установи фактично недосяжними саме для цієї категорії громадян.
Усунення цих бар’єрів означає не лише зручність, а й гарантію рівних прав і можливостей для кожного, створення середовища, у якому людина почуватиметься комфортно та захищено. 
Докладніше у довіднику безбар’єрності: https://bf.in.ua/
