Західний кукурудзяний жук стає реальною загрозою для посівів кукурудзи в Україні
Кукурудза – одна з найбільш рентабельних злакових культур універсального призначення, яку разом із рисом і пшеницею відносять до одного з «трьох найголовніших хлібів людства». У зв’язку з розширенням посівних площ під кукурудзою в останні роки.
Україна стала важливим експортером зерна, попит на яке невпинно зростає, як найбільш цінного в потенційному відношенні для забезпечення продовольчих, кормових та технічних цілей.
На території України налічується близько 200 видів комах, які здатні пошкоджувати кукурудзу, серед них 20 видів, які найбільше завдають пошкоджень і мають економічне значення. Проблема зменшення втрат врожаю зерна та зниження його якості від
шкідників в останні роки загострюється.
Сьогодні посіви кукурудзи в Україні під загрозою від не менш небезпечного шкідника, ніж колорадський жук – західного кукурудзяного жука (лат. Diabrotica virgifera virgifera Le Conte). Цей жук вважається одним із найбільш небезпечних шкідників
кукурудзи не лише у країнах Європи, а й у всьому світі..
Західного кукурудзяного жука на території України вперше виявлено у 2001 році в Закарпатській області. Щороку ареал його поширення невпинно збільшується. Окрім західних областей, карантинний режим запроваджувався в Вінницькій, Житомирській, Київській, Черкаській областях. Шкідник був зафіксований навіть на Миколаївщині та Одещині.
Існують дані, що шкідник поширюється мінімум на 50 кілометрів східніше щороку. Швидкому поширенню жука сприяють сприятливі кліматичні умови та наявність доброї кормової бази. Жуки, мігруючи у пошуках корму, долають значні відстані – швидкість їх активного польоту сягає 10-20 км за годину.
Західний кукурудзяний жук є обмеженим поліфагом. Крім кукурудзи, жуки здатні вигризати вміст квітки і паренхіму листків гарбузових (огірки, гарбузи, кабачки, патисони тощо), також, у зарубіжних матеріалах є інформація про можливість живлення пиляками та листками інших злакових рослин, бобових, айстрових культур. Шкодять дві стадії розвитку шкідника – личинка та імаго.
Личинки західного кукурудзяного жука живляться корінням кукурудзи. Але при її відсутності певний час можуть живитися корінням деяких злакових трав, на яких не здатніповноцінно розвиватись. Личинки живляться корінням кукурудзи, що призводить до зменшення кореневої маси, поганого розвитку коріння і ураження його гнилями, які надають йому бурого забарвлення. Ослаблені рослини стають сприйнятливішими до різних захворювань, за рахунок того, що жуки та личинки є переносниками різноманітних збудників захворювань: грибкових, бактеріальних, вірусних. Пошкоджені дорослі рослини
під час сильних вітрів та дощів легко полягають, і стебло набуває форми «гусячої шиї».
При цьому стає повністю або частково неможливий механізований збір врожаю.
Найбільша шкодочинність західного кукурудзяного жука проявляється на тих полях, де відсутня сівозміна. При беззмінному вирощуванні кукурудзи значно зростає щільність популяції цього шкідника. Жуки живляться пилком, маточковими стовпчиками, незрілими зернами, листям кукурудзи. Крім цього, жуки можуть живитися пилком інших рослин з родин гарбузових, бобових, злакових, складноцвітих.
Розповсюдження яєць та личинок цього шкідника можливе з транспортом, залишками ґрунту, що прилипає до насіння, знаряддями праці. В пошуках корму дорослі особини перелітають на поля кукурудзи та інших культур у нові райони.
Перенесенню жуків сприяє вітер. Поширенням шкідника також може слугувати завезення жуків з вантажами і транспортними
засобами, які прибувають з країн, де розповсюджений шкідник, та природним його розселенням по всій території України з
вогнищ Закарпатської
області.
Методами контролю діабротики у першу чергу є провення агротехнічних дій, аби контролювати поширення шкідника, таких як:
не вирощувати кукурудзу більше 2 років на одному місці;
дотримуватися не менш ніж чотирьох пільної сівозміни;
поле має бути чистим від шкідників.
Західний кукурудзяний жук, як вже встановили дослідники світу, може обходити природній захист рослин кукурудзи від шкідників — речовини бензоксазиноїди, які виділяє кукурудза. Хімічний захист полягає в застосуванні ґрунтових інсектицидів під час сівби. Крім цього, листкові обробки потрібні для захисту від імаго (аби уникнути резистентності, для обприскування слід використовувати засіб з іншою, ніж у ґрунтового інсектициду, діючою речовиною. При боротьбі з діабротикою потрібний комплексний
підхід — постійний моніторинг, в поєднанні з вдалим інсектицидом. Візуальне виявлення імаго західного кукурудзяного жука у посівах кукурудзи здійснюють за періодичних обстежень у період від викидання кукурудзою волотей до воскової стиглості через кожних 7-10 днів. Потрібно постійно моніторити появу шкідника за допомогою маршрутних
обстежень та феромонних і клейових пасток.
Головний спеціаліст відділу карантину рослин та фітосанітарних заходів на кордоні, ГУ Держпродспоживслужби в Київській області Ірина Корнієнко.
