Які загальні враження від поїздки?
Будь-яка поїздка приносить користь: важливо вчитись новому, впроваджувати нові знання, визначати слабкі місця і використовувати для навчання усі можливості.
Що німці говорять про війну?
Німеччина у своїй історій має жахливий досвід не однієї війни, ініціатором яких була влада Німеччини. Почуття провини за ці помилки, усвідомлення того, скільки страждань це принесло іншим країнам і їх народам, спокута цих помилок декількома поколіннями – це головне, що керує німцями у відношенні до будь-якої війни. При цьому, вони дуже обережні у висловлюваннях і намагаються знайти шляхи порозуміння з тими країнами, яким приносили страждання. Мер Ферштеттена Ларс Брюнгер один з тих, хто відкрито підтримує Україну та бажає нам перемоги.
Що у громаді Ферштеттен спільного з нашою громадою?
Привітні люди та умови для комфортного проживання. Ця громада, як і наша, невелика, там переважає приватна 1- чи 2-х поверхова забудова і дуже охайно. Загалом, громада соціалізована: 4 дитячих садочки, 1 школа, є геріатричний центр, спортивні майданчики, є місця для дозвілля молоді і дорослих, місця де можна просто погуляти. Німці самі себе зробили і готові ділитись досвідом. У нас також поступово з’являється простір для відпочинку і дозвілля.
Чи є щось, що кардинально нас відрізняє?
На мою думку, ментальність, дисциплінованість і відношення до оточуючих. Принципи добросусідства – це те, чому у них навчають з пелюшок. Наприклад, вони ніколи не палять траву або не ввімкнуть гучно музику бо це шкодить і заборонено. Крім цього, рівень відповідальності у німців значно вищий. Вони в будь-якому випадку виконують зобов’язання, які на себе беруть. Це стосується податків, страхових виплат, добровільних внесків і таке інше.
Діяти по правилам – це у німців в крові. Наприклад, хтось із німців купив земельну ділянку у цій громаді і планує побудувати там будинок. Місцева влада, у якої досить широке коло повноважень, говорить цьому німцю, що будинок має бути не більше ніж 2 поверхи, дах може бути, скажімо, коричневого або червоного кольору, вікна мають бути у такому-то стилі, на подвір’ї має бути не менше 4-х дерев і паркану не має бути взагалі. Це не примха влади – така концепція загального вигляду села, його стиль, привабливість, аутентичність зрештою. І громадяни погоджуються. В іншій громаді вимоги можуть бути інші, встановлені місцевою владою саме цієї громади, але я про те, що жителі спокійно приймають це і не говорять, що їх права чи індивідуальність утискають.
Ви зауважили у пості на Вашій сторінці у фейсбук, що мер міста Ларс Брюгнер зупинявся на питаннях важливих для нашої громади. Це принципи роботи пожежної станції, альтернативні джерела опалення, геріатричний центр і створення в ньому більш комфортних умов, розвиток культурного напрямку. Розкажіть більш детально по кожному розділу.
Про пожежну станцію
Мене вразило найбільше те, що в пожежній станції працівників, як таких немає. Є 45 добровольців, які не постійно перебувають на пожежній станції, а прибувають туди, коли є пожежа. Є графік навчань, відповідно до якого кожен з добровольців періодично вдосконалює свої навики. Усі добровольці пожежної служби проходять суворий відбір: будь-хто, навіть маючи бажання, потрапити туди не може. Враховується досвід іншої роботи, рівень стресостійкості, фізична форма і місце проживання. Придбання спецодягу, обслуговування автомобілів і усі необхідні витрати здійснюються коштом громади, при цьому немає витрат на заробітну платню. Добровольці отримують її за основним місцем роботи.
Альтернативне опалення
Після того як почалась війна росії проти України, німці намагаються відмовитись від російського газу і перейти на альтернативні джерела опалення. Погода цьому сприяє, адже зима цьогоріч тепла. Німці не відчувають проблем від того, що не користуються російським газом, практикують пелетне та електричне опалення, як резерв дров’яне опалення. Ферштеттен – громада де розвивається сільське та лісове господарство, тому проблем з паливними пелетами і дровами немає.
Геріатричний центр
Те, що я побачив в цьому центрі, неодмінно хочу запровадити і в Ревненському відділенні стаціонарного догляду для постійного або тимчасового перебування та надання соціальних послуг.
Простір в якому перебувають літні люди в Німеччині великий, вільний і необмежений дверима чи перестінками. У кожного є своя кімната, невелика, але у ній є усе необхідне: ліжко, телевізор, сан-вузол і крісло для відвідувачів. Усе інше – вільний простір в якому велика вітальня переходить у таку ж велику їдальню. Там навіть капличка є, щоб людина могла помолитись, побути наодинці з собою.
Особливо сподобалось те, що людей, які перебувають у цьому центрі залучають до приготування їжі, миття посуду, прибирання. Тут, як і всюди в Німеччині, діють принципи добросусідства і взаємодопомоги. Це дуже добре, як на мене, адже літні люди не відчувають себе одинокими, покинутими чи відірваними від суспільства. Тобто якщо в центрі щось організовують, то роблять це разом.
У Ферштеттені геріатричний центр – це нова будівля побудована у 2019 році. На першому поверсі центр, а на другому поверсі квартири з можливістю викупу. Власники цих квартир гарантовано, у разі потреби, у старості потраплять в цей центр.
Культурний напрямок
Більшість німців активно беруть участь в громадському житті, у них ціла купа різноманітних клубів за інтересами: співи, танці, футбол, інші види спорту, натуралісти, догляд за тваринами. Це все також робиться на добровільних засадах. Люди самі собі організовують дозвілля в залежності від того, чим вони займаються. Клуби існують за рахунок внесків їх членів – людей, яким дійсно цікаво те, чим вони займаються. Вони часто збираються, навчаються, роблять презентації, разом їздять, беруть участь у конкурсах, змаганнях , висвітлюють і активно просувають свою діяльність. Навіть вечори, вільний час від роботи, німці проводять разом – п’ють каву, спілкуються, проводять майстер-класи. Зараз, через велику кількість біженців з України, частина німців допомагає їм: працюють у розподільчих центрах, консультують, розподіляють гуманітарну допомогу, надають житло і роботу.
Важлива для нас тема: послуга із збирання та утилізації відходів. Як це відбувається у німців?
Уся Німеччина сортує. Вони не викидають усе сміття в один смітник. Сортуванню відходів навчають з дитинства, приділяють цьому багато уваги. Сортують окремо папір, пластик, скло, жерстяні банки та метал. В кожному домоволодінні є 5 баків, 4 з яких розраховані для перерахованого, а в 5 складають інші побутові відходи. В кожному домоволодінні є компостна яма для органічних відходів. Політика держави на усіх рівнях направлена на сортування. Наприклад, в крамницях і супермаркетах немає поліетиленових пакетів, лише паперові, або ті, що розкладаються, або еко-торбинки. Пакування сировини ще на виробництві, до торговельної мережі, передбачає можливість вторинної переробки упаковки. Кожен німець знає, до якого виду відходів відноситься та чи інша упаковка і відповідно сортує. Це працює як годинник і нам, звичайно, цьому ще вчитись і вчитись. Але в цьому напрямку в нас також є позитивні зрушення і з роками вони будуть більш відчутні.
Які основні джерела доходів у німецькій громаді?
Податки. Податок на землю, на майно, на тварин (собак) – це основні бюджетоутворюючі статті. Підприємств чи інших великих платників податків на території громади мало, вона вважається дотаційною і частину фінансових потреб громади покриває район. При цьому, мер Фештеттену впроваджує ідеї наповнення бюджету. Оскільки це сільськогосподарська громада, в ній багато коней і влада планує ввести податок на коней.
Чи має вплив місцеве самоврядування німецької громади на розвиток освіти і як саме?
У Ферштеттені 4 садочки, які утримуються з місцевого бюджету, при цьому за перебування дитини батьки також сплачують в
середньому 150 євро за місяць. У випадку, якщо на утримання садочка, на ремонт чи якесь обладнання не вистачає місцевих коштів, то громада звертається у район. На школи місцева влада не має ніякого впливу, тому всі потреби цих закладів забезпечує навіть не район, а штат. Хочу зауважити, що в садочках дітей не навчають ні письма, ні читання – це прерогатива шкіл. Малюки в садочках навчаються принципам взаємодопомоги, взаємоповаги та добросусідству і спілкуванню одне з одним. Вони часто ходять у ліс на пікніки, ліплять, малюють, всебічно розвиваються і з малечку навчаються робити усе разом. Тому в дорослому віці це трансформується у спілкування в клубах за інтересами.
Як отриманий досвід впровадити у нас?
Як на мене, ключ до цього саме в добросусідстві. Там громада – це один великий організм, в якому усі пов’язані один з одним настільки глибоко, що навіть важко уявити, причому, в усіх сферах життя. Тому нам треба вчитися основам добросусідства, не відокремлювати себе від громади, а навпаки відчувати себе в ній. Високий рівень залученості в громадське життя у всіх його сферах, передусім бажання брати участь у ньому, самим організовуватись для покращення життя – в цьому ключ до успіху.
Чи є у нас щось таке, що було б корисне для німців?
Так. Рівень діджиталізації вищий в Україні. Багато сервісів у нас є в електронному вигляді, чимало послуг можна отримати онлайн, в зручний для себе час, не треба кудись їхати і стояти в черзі. У німців же, на кожну дію є свій папірець і цих папірців так багато, що їх мусять складати і зберігати в різних папках. Ми вже давно відходимо від цього. Так само і установам: ліпше мати електронний документообіг, який зручний у користуванні, аніж купу полиць з товстими папками. Німці ще не зовсім готові до цього, адже звикли усе контролювати і мати підтвердження будь-яким діям у вигляді довідок, рахунків і таке інше.
Яким чином планується подальша співпраця між нашими громадами?
Є попередня домовленість про передачу для нас пожежного автомобіля та 6 пересувних пунктів обігріву. Є також попередня домовленість про відпочинок наших талановитих дітей у громаді Ферштеттен. Тож, сподіваюсь, наша співпраця буде корисною і результативною для обох громад.
Щиро дякую пану Ларсу Брюнгеру і німецьким колегам за запрошення, організацію візиту для делегації, спілкування, гостиннісь, за усе побачене і набутий мегакорисний досвід!
