Ще одне ім’я, вписане у книгу вічності кров’ю мужності, віри та любові до України…
На щиті повертається наш Герой – житель села Ревне, сержант Паньків Вячеслав Іванович, позивний «ДИЗЕЛЬ» – відважний захисник, справжній патріот, люблячий син, чоловік і батько, інспектор прикордонної служби 105-го прикордонного загону імені Володимира Великого Державної прикордонної служби України.
В’ячеслав народився 29 січня 1986 року в селі Дубина на Вінниччині. З дитинства був добрим, працьовитим, активним хлопцем, мав багато друзів. Після школи здобув професію автослюсаря у Вінницькому коледжі, а згодом отримав і юридичну освіту. Пройшов строкову службу у Прикордонних військах.
Він завжди з глибокою повагою ставився до батьків і цінував родинні традиції. Мав міцну сім’ю – кохану дружину Ольгу та трьох дітей: двох від першого шлюбу дружини і спільного сина Артема. Найменший Артем нині навчається у 5 класі Ревненського ліцею.
В’ячеслав був турботливим батьком, любив дітей і ставився до всіх однаково тепло та щиро. Разом вони робили домашні завдання, проводили багато часу, грали у футбол. Спорт завжди був його великою пристрастю.
Коли почалося повномасштабне вторгнення, старший брат Вячеслава відразу пішов добровольцем захищати Батьківщину. Тоді В’ячеслав сказав батькам: «Я теж піду. Не буду сидіти і чекати, поки ворог прийде».
З 2 березня 2022 року Вячеслав ніс службу у лавах Прикордонної служби України.
Був надійним побратимом, сумлінно виконував усі завдання, залишаючись вірним військовій присязі до останнього подиху.
У бою за Україну, проявивши стійкість та мужність, сержант Паньків Вячеслав загинув 25 серпня 2025 року в районі населеного пункту Грузьке Покровського району Донецької області в результаті стрілецького бою з російськими окупантами.
Прощання з Героєм російсько-української війни відбулося 4 вересня на рідній Вінниччині.
___________________________________________________________________________________________________________________________________
Перший заступник начальника другого відділу прикордонної служби прикордонної комендатури швидкого реагування, старший лейтенант Микола Олешко поділився спогадами про інспектора прикордонної служби 105-го прикордонного загону імені Володимира Великого
Державної прикордонної служби України, сержанта Вячеслава Паньківа як про відданого військовослужбовця та справжнього професіонала своєї справи.
Вячеслав із перших днів повномасштабного вторгнення боронив Україну й пройшов чимало гарячих напрямків, де точилися запеклі бої: Мар’їнка, Вугледар, Красногорівка, Невельське, Піски, Куп’янськ-Вузловий, Сотницький Козачок, Харківська та Донецька області. Кожна з цих точок була надзвичайно складною, та він завжди виконував бойові завдання з честю й відданістю.
Своє життя Герой віддав на Донеччині, поблизу населеного пункту Грузьке Покровського району. Під час виконання штурмових дій – зачистки ворожих позицій та просування вперед – група, у якій служив Вячеслав, лише за два марші змогла просунутися на 2,5 км. Саме тоді куля снайпера обірвала його життя… У тій же сутичці загинув і його побратим із позивним «Рибак». Вони відійшли у Вічність майже в одну мить.
Це були воїни, які завжди йшли вперед, усвідомлюючи: за ними стоять їхні побратими, і вони повинні зробити все можливе, аби не наражати інших на небезпеку. Вони діяли злагоджено, чітко, мужньо, виконували надскладні завдання й ніколи не відступали.
Напередодні своєї загибелі, 24 серпня, у День Незалежності України, Вячеслав разом із побратимами з бойової комендатури Чернігівського загону гідно відбив чергову спробу ворожого наступу на Покровському напрямку. Тоді прикордонники не лише зірвали плани окупантів і змусили їх відступити, а й взяли в полон дев’ятьох загарбників. Для Вячеслава це був ще один день служби – він ніколи не шукав слави, а просто виконував свою роботу якісно, професійно й до кінця віддано обов’язку. (https://www.facebook.com/share/v/1Je3gr7tYv/?mibextid=wwXIfr)
За мужність та зразкове виконання бойових завдань Вячеслав Паньків був неодноразово відзначений державними та відомчими нагородами:
медаллю «Ветеран війни»; медаллю «За оборону України»; відомчою відзнакою «Відмінний прикордонник»; відомчою відзнакою «За мужність в охороні державного кордону».Вячеслав Паньків – це ім’я, яке назавжди залишиться у пам’яті та серцях усіх, хто його знав. Він був і залишиться символом відваги, скромності й любові до Батьківщини. Україна втратила одного зі своїх найкращих синів, який до останнього подиху стояв за свободу й життя свого народу.
—————
Керівництво підрозділу, в якому служив Вячеслав Паньків, та його побратими висловлюють глибоке співчуття родині. Для них було справжньою честю та гордістю служити поруч із Вячеславом, який залишив по собі приклад відваги, мужності та безмежної відданості Батьківщині.
