Він був справжнім патріотом, людиною великого серця, люблячим чоловіком, батьком, сином і братом.
Майборода Сергій Олександрович народився 9 серпня 1980 року в селі Гора. Зростав у родині, де з дитинства вчився праці, відповідальності та любові до рідної землі. Навчався у місцевій школі, згодом здобув фах у професійно-технічному навчальному закладі.
Багато років свого життя Сергій присвятив службі в поліції. У 2014 році, коли на сході України розпочалися бойові дії, він добровільно став на захист держави – брав участь в антитерористичній операції та у звільненні Слов’янська, де проявив мужність, витримку і відповідальність.
Після служби працював в аеропорту. Та з початком повномасштабного вторгнення не зміг залишитися осторонь – у перший день війни одним із перших долучився до місцевої територіальної оборони. Маючи бойовий досвід, разом із побратимами готувався до захисту рідного краю.
У лютому 2023 року вступив до лав Збройних Сил України. Із перших днів служби проявив себе як відповідальний, наполегливий і вмотивований військовий. Постійно прагнув розвитку, вдосконалював свої навички, цікавився снайперською справою, зв’язком, тактикою, уважно ставився до деталей і серйозно – до кожного завдання. Служив командиром групи снайперів – людиною витримки, точності та внутрішньої сили. Був направлений у Краматорський район Донецької області, де тривали активні бойові дії. Вже 20 липня 2023 року підрозділ вступив у бій.
Востаннє рідні чули його голос 31 липня 2023 року…
1 серпня, виконуючи бойове завдання поблизу селища Ямпіль, він до останнього залишався вірним присязі та своєму обов’язку. Того дня зв’язок із Сергієм обірвався…
Сергій був не лише воїном, а й людиною великого серця. Турботливий син, люблячий чоловік і батько. Разом із коханою дружиною Світланою виховували двох доньок – Катерину та Софію, яких він безмежно любив і якими щиро пишався.
Для рідних і побратимів він був опорою – щирий, надійний, добрий. Завжди готовий підтримати, не ховався за чужими спинами, не уникав відповідальності, чесно і гідно виконував свій обов’язок. Про нього завжди говорили лише добре.
У мирному житті був справжнім господарем: допомагав матері, любив риболовлю, мав золоті руки – умів будувати, ремонтувати, створювати.
Він залишив по собі не лише спогади – він залишив приклад. Приклад мужності, честі, відданості родині та Україні.
Сергій понад усе любив свою родину та Україну!
Схиляємо голови перед Героєм!
Вічна шана та світла памʼять!
Прощання з Героєм відбудеться 15 квітня 2026 року.
Детальну інформацію щодо церемонії буде повідомлено додатково.
