Кажуть, що доля людини написана ще до її народження. І що будь-які події вже визначені наперед. Вчитель Гірської школи Наталія Миколаївна Ралко так і вважає. Бо так чи інакше, вона поверталась сюди, немовби, по велінню Бога.
Наталія Миколаївна народилась в 1958 році в Процеві. Там же пішла в школу. Дев’ятий і десятий клас Наталія закінчувала в Гірській школі. Їй подобалось писати твори і вірші українською мовою. Тоді ж доля звела з вчителем української мови і літератури Григорієм Терентійовичем Ігнатенком, який і вплинув остаточно на рішення дівчини також стати вчителем української мови і літератури. Мріяла про це, вбачала в цьому своє покликання і наполегливо готувала себе до майбутньої професії.
Після закінчення школи, без іспитів вступила до культурно-освітнього училища і паралельно розпочала роботу в Гірській школі бібліотекарем. Круговерть життя внесла свої корективи: молодій вже заміжній жінці довелось на деякий час залишити улюблену роботу і поїхати разом з чоловіком на інший куточок світу. Після повернення до рідної країни Наталія вперто продовжила шлях до своєї мети і вступила до Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова на заочне навчання. В 1990 році мрія Наталії Миколаївни здійснилась. Вона повернулась в Гірську школу вже вчителем української мови і літератури. Всю душу, набуті знання передавала учням. П’ятеро випускників Наталії Миколаївни, як і колись вона сама, вступили до педагогічного інституту. Вчитель радіє тому, що зацікавила, змогла подарувати дітям частинку себе і виплекати в них бажання стати педагогами.
Наполеглива, цілеспрямована жінка мала неабиякі організаторські здібності і проявила себе як прекрасний керівник. З 1994 року обіймала посаду заступника директора з виховної роботи. Потім продовжила свій професійний шлях вже Бориспільському відділі освіти. Спочатку методистом, а після того – заступником начальника відділу освіти.
З 2005 по 2017 рік Наталія Миколаївна працювала начальником Бориспільської районної служби у справах дітей. Ці 13 років – особливий період в її житті. Вона побачила нелегку і часто несправедливу долю дітей сиріт, неблагополучних сімей та жінок покинутих напризволяще. Життя цих людей ставало її життям. І людські долі, які вона бачила, часто не закінчувались хепі-ендом. Це було випробування особисто для неї. Тяжке та емоційно виснажливе. Та жінка не зчерствіла душею і продовжувала віддавати всю свою любов дітям.
У 2018 році життєва стежина знову привела до Гірської школи. Зараз Наталія Миколаївна працює на посаді соціального педагога. Вона відмінний фахівець і чудовий вчитель. Має онуків і ті ж клопоти, що і всі бабусі. І безмежно пишається тим, що своє життя присвятила саме цій професії.
