Сергій МАЙБОРОДА
09.08.1980 - 01.08.2023
У бою за Україну, її свободу, цілісність і незалежність, до останнього залишаючись вірним військовій присязі, загинув наш відважний захисник – командир групи снайперів, солдат Сергій Майборода.Він був справжнім патріотом, людиною великого серця, люблячим чоловіком, батьком, сином і братом.
Майборода Сергій Олександрович народився 9 серпня 1980 року в селі Гора. Зростав у родині, де з дитинства вчився праці, відповідальності та любові до рідної землі. Навчався у місцевій школі, згодом здобув фах у професійно-технічному навчальному закладі.
Багато років свого життя Сергій присвятив службі в поліції. У 2014 році, коли на сході України розпочалися бойові дії, він добровільно став на захист держави – брав участь в антитерористичній операції та у звільненні Слов’янська, де проявив мужність, витримку і відповідальність.
Після служби працював в аеропорту. Та з початком повномасштабного вторгнення не зміг залишитися осторонь – у перший день війни одним із перших долучився до місцевої територіальної оборони. Маючи бойовий досвід, разом із побратимами готувався до захисту рідного краю.
У лютому 2023 року вступив до лав Збройних Сил України. Із перших днів служби проявив себе як відповідальний, наполегливий і вмотивований військовий. Постійно прагнув розвитку, вдосконалював свої навички, цікавився снайперською справою, зв’язком, тактикою, уважно ставився до деталей і серйозно – до кожного завдання. Служив командиром групи снайперів – людиною витримки, точності та внутрішньої сили. Був направлений у Краматорський район Донецької області, де тривали активні бойові дії. Вже 20 липня 2023 року підрозділ вступив у бій.
Востаннє рідні чули його голос 31 липня 2023 року…
1 серпня, виконуючи бойове завдання поблизу селища Ямпіль, він до останнього залишався вірним присязі та своєму обов’язку. Того дня зв’язок із Сергієм обірвався…
Сергій був не лише воїном, а й людиною великого серця. Турботливий син, люблячий чоловік і батько. Разом із коханою дружиною Світланою виховували двох доньок – Катерину та Софію, яких він безмежно любив і якими щиро пишався.
Для рідних і побратимів він був опорою – щирий, надійний, добрий. Завжди готовий підтримати, не ховався за чужими спинами, не уникав відповідальності, чесно і гідно виконував свій обов’язок. Про нього завжди говорили лише добре.
У мирному житті був справжнім господарем: допомагав матері, любив риболовлю, мав золоті руки – умів будувати, ремонтувати, створювати.
Він залишив по собі не лише спогади – він залишив приклад. Приклад мужності, честі, відданості родині та Україні.
Сергій понад усе любив свою родину та Україну!
Схиляємо голови перед Героєм!
Вічна шана та світла памʼять!
Був відзначений державними та відомчими нагородами:
– двічі нагороджений медаллю «10 років сумлінної служби»
– нагороджений медаллю «Учасник АТО»
– удостоєний відзнаки Президента України «За участь в антитерористичній операції»
– нагороджений медаллю «За оборону рідної держави»
