У бою за Україну, її свободу, цілісність і незалежність, залишаючись вірним військовій присязі, на Донеччині загинув наш Герой-земляк, відважний захисник, справжній патріот, солдат, кулеметник стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти стрілецького батальйону 53-річний Роман ПРОКОПЕНКО, який народився в селі Мартусівка та проживав у Борисполі.
Роман Прокопенко народився 21 липня 1970 року у селі Мартусівка Бориспільського району. Після закінчення Ревненської загальноосвітньої школи (нині Ревненський ліцей Гірської сільської ради Бориспільського району Київської області) продовжив навчання у Морехідному училищі технічного флоту у м. Одеса. А далі – строкова військова служба, плани на майбутнє. 15 років прожив в Одесі, створив сім’ю, у якій народився син.
Та як би захоплювало море, душа тягне до рідного краю, до болю знайомих краєвидів. У 2006 році разом з родиною оселяються у Борисполі. У місті, яке зберігає безліч приємних спогадів і подій, де живуть близькі серцю люди і яке чуло так багато планів на майбутнє та мрій, яким і не судилося здійснитися. У місті, яке тепер прийме нашого Героя в обійми вічного спочинку..
Здавалося, Роман знає всіх, бо ж не було такого, щоб під час прогулянки містом він не зустрів когось зі знайомих – з теплом та щирістю відгукувався про людей, бо ж мав добре серце. «Він був дуже-дуже добрим!», – повторює згорьована дружина.
Відповідальний, турботливий, надійний, люблячий, чуйний, щирий життєлюб – таким назавжди залишиться у пам’яті тих, хто Романа знав особисто. Мав багато друзів, знайомих і велике коло спілкування. Його завжди любили, поважали та цінували, до його слова дослухалися і захоплювалися, як людиною.
З перших днів повномасштабного вторгнення росії на територію вільної, незалежної держави Роман без вагань та зволікань пішов до військкомату та приєднався до лав Збройних Сил України. У березні 2024 року разом з побратимами вирушив на українську Донеччину допомагати іншим нашим захисникам виганяти російську нечисть з рідної землі. І обрав собі позивний «Одеса», любов до якої зберіг повз все життя.
Разом з побратимами брав участь у багатьох військових операціях. Після успішного визволення населеного пункту від російських окупантів був нагороджений почесною відзнакою командира бригади «Сила волі».
30 травня 2024 року під час виконання бойового завдання на Донеччині життя нашого Героя обірвалося…
У скорботі схиляємо голови, поділяючи біль непоправної втрати разом із рідними та вшановуючи світлу пам’ять гідного сина України…
Нехай душа загиблого знайде вічний спокій, а Господь прийме, де праведні спочивають!
Наші щирі співчуття родині, рідним, близьким у цю важку хвилину!
