Вам подобається автомобіль? Не як транспортний засіб, а як головоломка, яку потрібно розгадати?
Василь Нестерець, житель Ревного, відноситься до залізних коней саме так. Під час війни він ремонтує автівки для ЗСУ. «Без нього ми б не знали, що робити. Одну машину хотіли списати, а Василь її на ноги поставив. Ганяє не гірше нової тепер!», – говорить військовий Анатолій.
Про реанімацію автомобілів, які рятують життя історія Василя:
«З першою машиною вийшло несподівано: приїхали, попросили зробити, я зробив, і так закрутилося… Чесно, не рахував скільки автівок полагодив. Різні машини приїжджають, які приїжджають, такі і роблю. За цю роботу, грошей не беру. Із зап. частинами, деталями волонтери дуже допомагають, швидко дістають, щоб не попросив. Буває самі купуємо, скидаємося з хлопцями. Проблеми різні бувають, тому ремонт займає різну кількість часу: від декількох годин, до декількох днів, а то й тижнів. Буває сам не вправляюсь, тоді прошу допомоги в хлопців. В будь-якому випадку я зроблю, не було ще такого, щоб не зробив. Не бувало ситуацій, з яких би не знайшов вихід.
Буває таке, що автомобілів яким потрібен ремонт немає, а потрібні буржуйки. Тоді стаємо, варимо буржуйки, знаходимо металолом, газові балони і варимо. Кузов автомобілів варив, можу й буржуйки.
Почав лагодити ще коли молодим був. Так сталось, що мій автомобіль розбили, тож я звернувся в сервісну службу, але його там дуже довго ремонтували, рік там простояв, а у висновку взяли купу грошей і зробили неякісно. Довелось робити самому, вчитися, вникати, розбиратися. Доробив сам! Власний успіх змусив піти на курси по ремонту автомобілів, і після них почав ремонтувати інші автомобілі, набував досвід, вчився. Десь 17 років вже займаюсь машинами. Ось так змусило життя, але сподобалось, переросло спочатку в хобі, а потім в основний вид діяльності. Це прекрасно, коли можеш займатись тим, що подобається і ще й мати з цього свій хліб.
Роблю це, щоб Перемогу дочекатись. Все взаємопов’язане: якби не наші хлопці і не ці машини, то хто знає, як би ми тут зараз були. Тому треба допомагати і робити, що можемо тут, в тилу. Хтось там, хтось тут, усі потрошку і є результат. Українці вони ж точно, як двигун в автомобілі. У цьому механізмі немає нічого зайвого і кожен гвинтик виконує свою важливу роль. І від кожного залежить злагоджена робота в цілому. Тому, не дай Бог комусь випасти… Мені важливо відчувати себе тим самим гвинтиком, і тисячам українців, впевнений, так само.
Я не просто вірю в Перемогу. Я знаю, що Перемога буде за нами. Цього разу треба поставити крапку остаточно. Якщо ми їх зараз не виб’ємо, то пройде час, вони зберуть свої лапті і знову сюди полізуть, місяць пройде, два, три, рік і полізуть. Грузія, Чечня, Україна з 2014 року – яскравий тому приклад, але в Україні вони зуби і зламають. Тож це питання треба закрити назавжди і зробити для цього все можливе і неможливе».
