Skip to content
1

Пам’яті Степана Олександровича Черноштана (07.04.1993-31.08.2023 р.р.), який загинув у бою за Україну, її свободу і незалежність

29.09.2023

Степан Олександрович Черноштан народився 07.04.1993 року у місті Калуш, Івано-Франківської області. Родина проживала у Шостці Сумської області, де хлопець ходив у садочок та школу.  Був Президентом школи, надзвичайно порядним, ввічливим та вихованим, навчався на відмінно.  Навчання у школі поєднував із заняттями ковзанярським спортом: 11 років хлопець присвятив бігу на ковзанах.

З дитинства Степан мріяв бути будівельником, обрав мирну професію, і після закінчення школи вступив до Київського національного університету будівництва і архітектури.

Після навчання чоловік залишився працювати у Києві за спеціальністю інженер-будівельник, потім деякий час працював у бюро технічної інвентаризації.  Його, дуже порядного та відповідального, цінували на роботі.

Познайомився з дівчиною Альоною, яку покохав усім серцем і взяв за дружину. У подружжя народився синочок Тимофій. Степан обожнював родину, безмежно пишався сином.

Сім’я нещодавно переїхала до Мартусівки, Степанові дуже сподобалось це мальовниче село, він мріяв тут жити і виховувати сина.

На початку травня 2023 року чоловіка  призвали до військової служби. Родині про це Степан сказав лише після того, як пройшов медичну комісію. «Я знаю, кого я захищатиму. Я знаю, за що буду воювати»,  – сказав він тоді своїй мамі Ірині.  Після проходження військової підготовки на Київщині, Степан потрапив до 4-ї бригади оперативного призначення імені Героя України сержанта Сергія Михальчука (в/ч 3018). Ця бригада відома також як бригада швидкого реагування Національної гвардії України. Степан усією душею був відданий своїм побратимам і говорив: «Хлопців не залишу, без них – нікуди. Я з ними до кінця».

 

31 серпня 2023 року, на Бахмутському напрямку під час виконання бойового завдання Степан загинув.

У нього залишились дружина та 1-річний син. Степан мріяв, вірив у Перемогу, виборював мир для нас, будував плани на після, але…

Війна забирає найдорожчих. Їм – ми зобов’язані кожним новим світанком, кожною радістю, нашим життям і життям наступних поколінь. Ми у вічному боргу перед Степаном. Його ім’я навіки вписане в історію нашої громади та країни. Похований у Мартусівці.

Царство небесне. Вічна і світла пам’ять захиснику.

Прощання з Героєм