Ці листи написані більше сімдесяти років тому нашою односельчанкою Галею з селища Пабст, що знаходиться біля муніципалітету Кюрнах в нижньому франконському районі Вюрцбурга (Баварія), куди її забрали на примусові роботи. В розпорядженні Гірської сільської ради таких вісточок сім. Із них дізнаємось, що писала вона до тата, мами та сестрички Віри. Працює на фабриці – обробляють каву. Із нею в цьому таборі ще є дівчата з рідного села. Принаймні вона згадує Дуню (можливо Судомора, яка була з ними, але її перевели в інше місце), Марусю (швидше за все Момот), Олену (швидше за все Паціра), Віру (або Гомола, або Макаренко), Ніну (можливо Мунько). Згадує односельців Надю Момот, Миколу Момота, Івана (чи Гомола, чи Момот), Ярмак Марусю, Саву Селентія (всі теж забрані до Німеччини), які пишуть до неї листи та діляться, як живеться в господарів. Розповідає в чому ходить на роботу, у що взувається. В одному з листів, який відправила в березні, пише про розмови між остарбайтерами, які ведуться в зв’язку з наступом Червоної армії на Київ, і що саме через це немає від батьків листів. Сумує на домівкою, за ріднею; часто сниться дім і мама.
Дата: 10.01.1943 рік, штамп від ??.??.1943 року
Доброго здоров’я мої дорогі і в кожну хвилину бажані тато, мама і сестричка Вера! Перш за все поздоровляю з Різдвом і з новим Годом і з Новим щастям! Шлю сердечний привіт і цілую безщотно разів вас. Першими строчками повідомляю, що я жива і здорова, чого і Вам желаю. 7/І я одержала від Вас листа за 22/ХІІ – 42 р. за якого щиро дякую. А сьогодні неділя. Вчора звечора брав такий мороз, що аж страшно. Ми повставали натопили грубу, поснідали і я сіла писать. Живу по старому, холодом пока не страдаю. Ходжу в ботінках і в чулках, що з дому та ще шовкових дали, і в своїх носках. Штани в нас на зіму є, ті, що шеф дав. Я вже ношу красну кофту. Зелена ще ціла, але переміняємося в кожну суботу, бо кофія пилюча, то я в красну кофту. Сорочки цілі, одна порвалась, то я ходжу в синьому покрашеному платку. Ну на фабриці тепло, завжди робимо в кофтах. Але ж як на двір, то в жикетах. В хаті у нас теж тепло. Ну пока все нічого, тільки додому хочеться. Як було наше різдво, то мені так сумно було. Та ще приснилося, що я прийшла додому, але мушу знов іти, так я прибігла в кухню подивитися, а там перестроєна піч і грязно. Я побігла в спальню, коли ти мамо на печі спиш. Я ніби гукаю крізь сльози тебе. Ти, прокинувшись, розпитуєш мене, а я кажу: мамо я до тебе щонеділі ходитиму і все, все розказуватиму і… ну пока все. Дівчата живуть нічого. Тільки Дуня давно приходила і листа не пише і нічого ми не знаємо. Опишіть, як справляли різдво. Привіт усім батькам. Пишіть листи частіше. Жму Вашу руку. Ваша Галя. Цілую Вас.
Дата: 28.01.1943 рік, штамп від 28.01.1943 року
Добрий день дорогі тато, мама і єдина сестричка Віра. Першими строчками повідомляю, що я жива і здорова, чого і вам бажаю. Я теж бажаю в 1943 році стільки радості, скільки в старому невзгод. Мої дорогі, я одержала від вас листа 27/І за 17/І, якого я дуже ждала, бо довго не було. Вам я написала вже багато листів і одкриток, але мабуть не доходять. А від Вас одержаю хоч і не часто, але получаю. Уже получила усі посилки. Юпочку зшила, яка була велика. Светер теж зшила і цей тиждень носитиму на фабрику. Гетри і штани теж ношу. Насіння полущили всі вмісті. І Маруся всі посилки получила і ковбасу піджарила на грубці і всі разом поїли. Живемо пока, як і жили. Ходимо не босі, пока. Я в ботінках ходжу. Тут дуже мокро і зовсім не холодно, снігу нема. Ну, ми ходимо тільки в дворі та на фабриці, як коли там, куди пошлють. Пока ні на що не обіжаємося. Як дальше буде, не знаю. Їсти пока хватає. Ну, а додому тільки дуже хочеться. Чого тільки не передумаєш. Оце цього тижня у нас робив німець, який цементує. Так я з Галькою їздили машиною до нього в друге село по цемент та інше, то бачили одну упр. яка сама варить і пере і все. І така бідова, що я думаю, що їй мабуть і до матері не хочеться, а ми всі журимося за домівкою. Фото я Вам такого, як вислала Лена не висилала, а вислала ту, що в восьми. Ну, дівчата живуть по старому. Дуня прислала 2 листи так нічого. [нерозбірливо] хорош опока. А Ви подробніше описуйте за себе. Передавайте привіт усім. Від мене привіт Валі палкий, цілую і [нерозбірливо] рідну. Ваша Галя Гомола.
Дата: 28.02.1943 рік, штамп від ??.??.1943 року
Доброго здоров’я найближчі і найдорогші тато, мама і єдина сестричка Віра! Першими строчками повідомляю Вас, що я жива і здорова, того і Вам бажаю, і передаю свій щиросердечний дочеринський привіт, і цілую багато разів у Ваші уста. Мої дорогі, дуже давно одержувала я від Вас листи, і нічого за Вас не знаю: чи живі, чи здорові. Живеш так, ніби я й сама не знаю. Часто говоримо між собою, сміємося, а потім враз замовкнеш і мрії твої полетять на рідну Україну до рідних батьків, сестер і так здавить… А листів нема і нема. Пока ще одержую листи від Наді Момот, Миколи Момота і Ярмак Марусі, але всі пишуть, що рідко одержують листи. Ну, а наші сімейні обставини пока постарому. Одно погано з обув’ю; все рветься і всегда якесь горе: як одній підчиниться, то в другої порветься. Я сичас ходжу у дерев’яних черевиках, а ботінки у підчинці. Ну нічого, аби були живі та здорові. Пока вмісті, а дальше хто знає. В цьому селі всі хазяїни сердиті на нашого тому, що у його нас аж 4, а в другіх і зовсім нема. Ну, нам скрізь треба робить. Тут 4, а роботи хватає. От і учора до самого смерку товклися. Я мила двора [слово нерозбірливо] то уже з бельгійцем, бо дівчатам часу не було. Тут дуже тепло, ми копаємо у саду. У його був сад здоровий. Не сад, а площа запущена, а ми тепер робимо частенько на ній. Більш робимо на фабриці. Учора до обіду отправляли кофію на станцію у вагон. Дівчата живуть хорошо. Віра сміла така. Оце ідеш по вулиці, а діти кричать «Марушка», то вона по їхньому як откаже та откаже. Дуня чомусь не пише. Пока кінчаю. Жму вашу руку і палкий привіт усім. Досвіданія! Ваша Галя.
Дата: ??.??.1943 рік, штамп від ??.03.1943
Добрий день моя дорога маленька сім’я! Щиро вітаю Вас і бажаю Вам всього найкращого у вашому житті. Повідомляю Вас, що я жива і здорова, чого і Вам бажаю. Моє життя протікає по-старому, як я Вам писала, що я тепер роблю тимчасово. 2 неділі робила в хазяїна, а тиждень на фабриці, а ще знову поробила в хазяїна і тепер на фабриці, а потім піду до хазяїна аж до 15 ж., тоді знову вернусь. Та вже і надоїло таке життя, аж жаль бере. Від вас уже давно-давно одержувала листи. Не знаю що і як. Тут уже такі балачкі, що у Вас гості, то того і листів нема, а друге говорить, що не правда, ну, а я пишу. Дуже скучно за вами і ще і досі не знаю, де батько, таке моє щастє. Пишуть з інших сторін Н. що прибувають нові люди, от і думай, а може і він де. Ну, я пока не холодна і не голодна. Не тужіться. Часто снитесь мені. Досвіданія! Привіт усім.
Дата: 16.05.1943 рік, штамп від 17.05.1943 року
Неділя. З добрим днем мої любі. Щиро вітаю Вас і сповіщаю що я жива і здорова, чого і Вам бажаю. Живу постарому. Але листи одержую не часто. Уже давно читала ваші рядки. Снитесь щоночі, а прокинусь, то важко на душі і цілий день воркуєш. Часто вечором душею ото як би оце полетіла додому та сіла на крилечку і розказала б, і розпитала б, то легше мені було. А то вся моя веселість не знаю де. Ось уже цілий рік як відірвали мене від Вас і цілий рік не маю веселого часу. Скільки переживаєш, думаєш, навіть жить не хочеця. Жизнь моя весь час без змін. Робимо від 7 год. до 7 год. вечором знов, кожна за свою роботу. Ну і кінчаємо з вечерею з усім у половині 9. Тут уже зовсім жарко, картопля сходить. На полі полють. Ми з завтрого починаєм працювати коло бараку. Одяг, пока, я ще маю свій цілий хоч і кожен вечір да латаєш. Ботінки мої підчинились і ще одні є дерев’яні. Їсти пока ще є що. Дівчата наші усі хорошо живуть а [слово нерозбірливо] недєлають нові. Сава теж прислав мені листа і фотогр. з 2 дівч. Пише, що нічого, всі живі і здорові, тільки Макаренко Павло у лікарні. Дуся теж пише листи. Напишіть чи всі дома у хуторі, не поїхали до нас. Все коротенько чи благо у вас усе. Передавайте привіт усім родичам [три слова нерозбірливо] дома. Привіт від усіх дівчат усім батькам. Цілую Вас тато, мамусю, Верунчика. Досвіданія. Ваша Галя.
Дата: 11.07.1943 рік, штамп від 11.07.1943 року
Добрий день мої кохані батьки і єдина сестричка Віра! Поперш повідомляю, що я жива і здорова, чого і Вам бажаю. Передаю сердечний привіт і цілую кріпко безщотно разів. До Вас я кожної неділі пишу, а що від Вас одержую? Вже так давно не маю звістки від Вас. Коли б ви знали, як радісно бачиш у сні, а як прокинешся, то зробиться важко, що поки не зплачеш, то не полегша. Життя моє як і раніш, тільки робота важча та вобще чомусь за домівку думаєш і так пролітають молоді роки. Бувають суперечкі з шефом, переживання, ясно, що все це відіб’ється в здоров’ї. Якби біля Вас, то розказав би, пожалівся, то може б полегшало б. Сьогодні неділя, іде дощ. Ми спали до 8 год. Поснідавши, я пишу. Хоч на папері поговорю з Вами. Найбільш Вас цікавить, це те, чи я голодна, то ні і ходити пока є в чому. Листи одержую від Наді Момот і Івана. Хлопці пишуть, що пока нічого живеться. Наші дівчата всі живі і здорові. Пишіть частіше, чи може нема на чому, то висилаю чисту одкритку. Описуйте Ваше життя. Привіт усім від усіх дівчат. Остаюсь жива і здорова сиротина на чужині Ваша Галя. Досвіданія! Цілую кріпко Вас. 11/VII – 43 р.
Дата: 02.08.1943 рік, штамп від 03.08.1943 року
Хіба можна описати і чи можна навіть сказати, чого бажає серце для Вас і як вітає воно Вас. Чомусь аж піт виступив, в очах помутніло, як сіла, взялась за ручку. Сичас вечір 8 год 30 хв., в сусідньому дворі молотить молотарка. А ми, повечерявши, сидимо у бараці за своєю роботою. Пригадується хутір, дім. І вже, як подумаєш, то як би не здержувавсь, то ревів, як корова. Ніби робила біля Вас день і ніч та щоб біля Вас. Тут робиш цілий день і стомишся, але мусиш робити. І то не завжди вгодиш. Пригадайте приказку 10р. добре, а 1 р. погано, то і завжди погана. Ну, я пока жива-здорова, а надалі як буде. Взагалі обставини мої пока нічого: не голодна, не гола. В цей час тут дуже жарко, тільки п’єш. Та ще буває так, що нема пива і води нема, то всяку воду п’єш. Ми ще пока всі в вмісті, ну мабуть скоро переміни будуть. Тому що тут таке, що багато говорити. Всі дівчата, що в хазяїв, пока по-старому. Ніна трохи хворіє, щось у боку лівому усе коле. Роботи їм хватає, сичас жнива. Сьогодні від вас я одержала лист, ну і трохи попитаю Вас. Як себе маєте Віра, мама, тато. Чи важка робота в батька, чи багато у вас курей, картоплі і інш город. Як з урожаєм? Описуйте все. Привіт усім від усіх дівчат. Досвіданія! Ваша дочка Гомола Галя.
