Ой, там, у Горі, рух іде
Анатолій Миколайович Фасоля встиг… Прожити цікаве і наповнене життя. Втілити і втілитись… Філософія ОЗОНу, особистісно зорієнтованого навчання, ним пережита, передумана, вимріяна й реалізована в реаліях, – це його подарунок собі й світові. Сковородинське «жив як вчив» – це про Фасолю: невгамовного, завзятого, принципового, непохитного, цілеспрямованого, світлого й такого живого.
Розповідь Анатолія Миколайовича про роки з Народним Рухом України.
– 
Я не був офіційно зареєстрованим членом Народного руху України, – згадує кандидат педагогічних наук Анатолій Миколайович Фасоля, – але в душі, помислах і діях був саме ним. У кінці вісімдесятих я, рядовий учитель села Гора, вкупі зі своїми шкільними колегами-педагогами влився до лав передвісника Руху – Товариства української мови «Просвіта». В нас душа стала квітнути білим калиновим цвітом, коли після, здавалося б, вічної радянської сплячки прокинувся і почав підніматися з колін наш народ. Ми зрозуміли, що не можемо стояти на узбіччі цього руху.
Запозичивши чимало ідей та досвіду роботи колег Гнідинської школи, додавши своїх, ми розпочали відроджувати українство в Горі. Директорка Гнідинської школи Валентина Василівна Стрілько подарувала нам нові українські «Букварі». Ще за комуністичної
влади на вході повісили табличку: «Гірська національна українська школа». До навчальної програми ввели уроки народознавства.
Ми відроджували старовинні місцеві українські традиції, особливо весільні обряди, в яких деякі ролі грали наші вчителі. Вони ж співали й танцювали. А коли настав омріяний час – наші вчителі-депутати проголосували за те, щоб біля сусіднього приміщення сільради підняти синьо-жовтий прапор.
Новий навчальний рік юні горяни розпочали в новій країні.
Матеріал взято з книг: В. Кондратець, І.В.Красуцька, О.В.Гаврилюк «Окрилення ОЗОНом»; Володимир Білкей «Незабуваймо незабутнє»
