До компаній повертатимуться співробітники – ветерани і ветеранки. Актуальним сьогодні є питання: чи готові роботодавці до цього повернення і до змін, які мають відбутися.
Пережитий досвід участі у бойових діях змінює людину. Часто ветеран чи ветеранка, повернувшись до цивільного життя, прагне змінити сферу діяльності, роботу і не відчуває мотивації працювати там, де раніше. Необхідно дати нові кар’єрні можливості після повернення – це допоможе у розвитку компанії, стимулюватиме людину до професійного розвитку. В іншому разі роботодавець, повернувши ветерана на старе робоче місце, може отримати демотивованого працівника.
Варто врахувати особливість ветеранської спільноти – це люди працездатного віку, які є чималою частиною трудового ресурсу країни, з якими взаємодіятимуть більшості роботодавців. Крім того, досвід захисту Батьківщини та участі у бойових діях дає переваги перед іншими.
Водночас варто враховувати моменти, що є наслідками участі у бойових діях і відбиваються на фізичному та ментальному здоров’ї. На війні людина може травмуватися, набути інвалідність – тому роботодавець має облаштовувати безбар’єрні простори. Після участі у війні ветерани і ветеранки можуть стикатися з певними психологічними переживаннями: підвищена тривожність, проблеми зі сном, апатія, родинні труднощі, дратівливість тощо. При цьому більшість людей із бойовим досвідом протягом місяця цивільного життя самостійно подолають ці проблеми.
Отже, що варто врахувати на різних етапах взаємодії між роботодавцем і ветераном.
Під час співбесіди спілкування з ветеранами не має відрізнятися від зустрічі з іншими кандидат(к)ами, тож немає потреби вигадувати спеціальні методи для інтерв’ю. Через це компанія іноді може й не знати, що серед її працівників є ветеран / ветеранка. Важливо запитати людину про це під час співбесіди. Це дасть можливість краще зрозуміти її навички і можливості, подбати про подальшу інтеграцію.
Навички адаптації у ветеранів і ветеранок, комунікації з різними людьми перебувають на доволі високому рівні, тому люди з бойовим досвідом готові підлаштовуватися до завдань і обставин. Хорошим варіантом для адаптації їх у компанії є призначення ментора. Ідеально, якщо це буде людина, яка також має військовий досвід.
Участь у бойових діях – це тривалий стрес, що супроводжується виснажливим фізичним навантаженням і складними емоційними переживаннями. Психологічні реакції ветеранів у цивільному житті є адекватною відповіддю людського організму на ненормальні умови, у яких вони перебували під час служби. Також варто враховувати, що не кожна реакція вказує на якийсь розлад.
Для всього колективу компанії варто організувати додаткове навчання щодо того, як не провокувати конфлікти або грамотно виходити з них, а також щодо тем, яких не слід торкатися. Варто знати, як реагувати на різні прояви стресу в людини, інформацію про це можна знайти тут. Великі компанії можуть запровадити служби підтримки для ветеранів і ветеранок. Такі служби можуть надавати підтримку, розглядати проблеми та шукати шляхи їх розв’язання.
Досвідчені роботодавці радять запроваджувати для ветеранів і ветеранок право гнучкого графіка перші три місяці після повернення до роботи. Це допоможе їм бути продуктивнішими, враховуючи проблеми зі сном, концентрацією, труднощі в дотриманні чітких графіків і процедур.
Не зайвим буде організувати після виходу на роботу навчання для поновлення втрачених професійних навичок, набуття нових знань, зокрема й тих, що не були отримані через тривалу відсутність у професії.
Вшанування пам’яті загиблих і заходи пошани для тих, хто повернулися, важливі для компаній, ветеранів і ветеранок, колективу. Саме заходи пошани здатні покращити імідж роботодавця серед ветеранської спільноти.
Компанії, що прагнуть бути дружніми до ветеранської спільноти, мають системно підходити до працевлаштування ветеранів і ветеранок. Зокрема, мають бути створені реінтеграційна політика і програма, які включатимуть формування цінностей, бачення щодо ветеранської спільноти, процедури співбесід, адаптації, супроводу ветеранів і ветеранок, адаптацію робочого простору до їх повернення тощо.
Більше інформації – у розділі «Люди з досвідом війни. Гідність. Взаємодія» Довідника безбар’єрності, створеного за ініціативою першої леді Олени Зеленської у співпраці з громадськими організаціями, правозахисниками, психологами, батьками, які виховують дітей з інвалідністю, українськими та міжнародними експертами.
