Сергій народився 8 лютого 1976 року в селі Затишне. У родині було троє дітей, Сергій – найстарший, Олександр на рік менший, разом вони завжди дбали про наймолодшу сестру Лесю. З особливою повагою Сергій ставився до батьків, завжди готовий був прийти на допомогу та підтримати в будь-якій справі.

 

Навчався Сергій у Ревненській школі (нині Ревненський ліцей), де проявив себе старанним учнем, з особливим захопленням вивчав англійську мову. Після 9-го класу здобув фах тракториста.

 

У 18 років був призваний в армію, служив на Закарпатті в протиповітряних військах.

Без роботи не сидів ніколи, постійно працював. Мав різні професії. Від висотника до працівника тарного складу на АТБ.

 

Сергій був одружений, однак з часом подружжя прийнято рішення розійтися.

Вся його любов і турбота були віддані двом племінникам, яких надзвичайно любив та підтримував.

 

З початком повномасштабного вторгнення Сергій разом із братом Олександром вступив до місцевого добровольчого формування. Згодом, отримавши повістку, Сергій без вагань став на захист Батьківщини. Захищати Україну було його свідоме рішення.

Брат нашого Героя, Олександр, також несе службу у Збройних Силах України.

 

Спочатку Сергій служив у м.Київ, де за сумлінну службу був відзначений грамотою від командування. Пізніше був переведений до Бориспільського РТЦК, а останні понад півроку віддано виконував завдання на Покровському напрямку.

 

Під час повернення із бойового завдання Сергій разом з побратимами потрапив під удар FPV-дрона. Як розповідають його побратими, удар прийшовся саме на Сергія, що і врятувало трьох інших воїнів. Його негайно доставили до медичного пункту, але поранення виявилися надто тяжкими, і, попри зусилля лікарів, 4 листопада Сергій відійшов у вічність у Запорізькій обласній клінічній лікарні.

 

Рідні та друзі згадують Сергія як людину виняткової доброти та чуйності, завжди готового допомогти, підставити плече в важку хвилину. Його щирість, справедливість і відданість Україні назавжди залишаться прикладом для всіх, хто його знав.

 

Низько вклоняємося батькам Сергія – Ользі Борисівні та Олексію Миколайовичу за виховання справжнього українця, свідомого патріота, який віддав своє життя за нашу свободу.

Вічна шана та світла пам’ять Герою.