Протягом місяця до Дня пам’яті жертв голодоморів, який цьогоріч припадає на 25 листопада, Держмистецтв на своїх сторінках у соціальних мережах Facebook та Instagram публікує історії-оповіді, записані зі слів очевидців, які пережили Голодомор 1932-1933 років, та закликає українців долучатися власними дописами та розповідати про свідчення їхніх родичів-очевидців тих страшних подій.
Щоб долучитись до проєкту потрібно опублікувати на власних сторінках у Facebook чи Instagram родинну історію про геноцид, який переживали рідні, та додати хештег #Голодомор_Історії_роду і позначити Держмистецтв у своїх дописах.
Гребенчук Іоїль Маркіянович
(01.11.1888 – 10.04.1938)
c. Хмельовик, Березанський (Баришівський) район, Київська область.
“Прадідусь Іоїль у трагічні роки Голодомору спочатку працював шкільним вчителем у с. Леляки Березанського району Київської області, а потім у вересні 1932 р. став директором неповної середньої школи у с. Хмельовик Березанського району Київської області. Дар далекоглядності дозволив йому передбачити страшний голод 1932-1933 року. Постійно буваючи у справах у Києві і спілкуючись з обізнаними людьми, він доходив висновку, що побічні ефекти індустріалізації та колективізації завдадуть нищівного удару по українцях, зокрема мешканцях села. Він неприховано, прямим текстом повідомляв односельцям, що сталінська політика має на меті знищення українців, і це ставить на порядку денному потребу згуртуватись і вижити за будь-яку ціну. Про це він не боявся говорити й на колгоспних зборах. Також він наполегливо, енергійно, емоційно рекомендував мешканцям Хмельовика заздалегідь на чорний день сушити рибу (село мало великі рибні ставки), фрукти, ягоди, гриби, навіть картопляне лушпиння.
Вже в голодні роки зусиллями Іоїля Маркіяновича та його дружини Ганни Антонівни на учнів, які взимку діставалися на навчання до свого вчителя за кілька кілометрів, у їх домі чекали гаряча страва та натоплена піч, біля якої можна було просушити одяг і переночувати. Рідні, близькі та знайомі у своїх спогадах зазначали: «Село, можна сказати, вижило на його юшках». Під час Голодомору до його дому часто приходили люди, які не мали що їсти, знаючи, що ця людина їм допоможе.
Іоїль Маркіянович врятував життя багатьом людям, проте Голодомор спричинив трагедію в його родині. Він перевозить до себе з Полтавщини потерпаючого батька, проте за деякий час той загинув, споживши забагато, як на виснажений голодом організм, свіжого гарячого хліба”
Розповів правнук Божук Антон
